– Оце так-так! – Я була щиро вражена.
– Десять років по тому Кларенс Бердсай розробив систему швидкого замороження їжі. З використанням конвеєрної стрічки. Хоча це вже було не в Канзас-Сіті – забула, де саме. То були часи, коли більшість людей не мали навіть холодильників – скрізь лише скриньки з льодом, у яких розвозили свій товар продавці морозива. До кінця 20-х років холодильники в житлових будинках годі було знайти. За деякий час почали з’являтися віконні кондиціонери, але по-справжньому вони ввійшли в широкий вжиток лише після Другої світової війни.
Отож люди помирали від спеки. Люди завжди гинули, будучи беззахисними як перед спекою, так і перед холодом. Ми просто не завжди добре вели документацію, навіть коли про такі події повідомлялося відкрито. А так бувало не завжди. Безліч людей народжувалися вдома, а не в лікарнях, там же чимало з них і помирали. Родини вживали власних заходів, і, якщо тільки лікар не знаходив явних слідів від куль чи ножових поранень на тілі дідуся, причиною смерті вважалася старість. Або ж грип чи пневмонія – залежно від обставин.
– Хтось був швидко заморожений за методом Бердсая?
– Гарне запитання.
Вона мовчки продивилася ще кілька бобін, роблячи паузи, щоби внести черговий запис у свій блокнот. Я заглядала в нього, шкодуючи (і вже вкотре), що не опанувала стенографію в школі.
Я гадала, що на 30-х роках вона зупиниться, але вона й далі заглиблювалась у минуле – у 20-ті роки і ще раніше. Я вже починала дрімати, коли вона нарешті сказала, що з мікрофільмами все. Я можу їхати додому, сповістила Міллі-Лу, але сама вона повернеться в офіс і спробує привести свої нотатки до більш-менш пристойного вигляду. Я відповіла, що поїду разом із нею – мені хотілося побачити, що із цього вийде… якщо вийде.
Міллі-Лу зрідка сідала друкувати, та коли вона все ж робила це, у кабінеті ніби лунала автоматна черга. Вона відмахнулася від моєї пропозиції відредагувати текст. Якщо я справді не хочу їхати додому, казала вона, то краще мені перевірити роздруківки телетайпа на предмет дріб’язкових новин – просто на випадок, якщо я захворію й відпрошуся з роботи того дня, коли нам не стане про що писати.
Ніколи б не подумала, що «Асошіейтед прес» може бути джерелом новин, які новинами, по суті, не є. Телетайп використовував довгі рулони паперу, друкуючи одну історію за одною. Та якщо читати їх, усі поспіль, то після першого метра паперу виникало відчуття дежа вю – сюжети повторювалися, іноді доповнені новими фактами, а іноді скорочені. Але двічі на день вони публікували місткий гороскоп, сентиментальні історії, відгуки на той чи інший фільм або книжку.
Пізніше головною темою статей став невдовзі очікуваний національний з’їзд Республіканської партії в Детройті та як Рональд Рейґан балотуватиметься в президенти проти Джиммі Картера.
Джеррі і Айрін згадували адміністрацію Картера не інакше як «недоумків з Беверлі-Гіллз, що окопалися в Білому домі». Обоє вони трималися правоцентристських поглядів, чого в пост-вотерґейтську добу я ніяк не могла зрозуміти. Але тодішній, попередній національний з’їзд Республіканської партії відбувся безпосередньо в Канзас-Сіті, і учасників з’їзду вітали, наче героїв (особливо, як зізналася Міллі-Лу, раділи торговці порнографічною літературою і секс-працівниці із центру міста).
Відтоді чотири роки поспіль я була впевнена, що кадри непристойного танцю Тоні Орландо з Бетті Форд[187] переслідуватимуть мене до кінця життя.
Більшість новин неполітичного характеру стосувалися погоди. Увесь регіон Великих рівнин між Скелястими горами і Аппалачами був підсмажений на смерть.
Деякі історії здавалися більш науковими й технічними, ніж зазвичай – навіть при тому, що, як і більшість статей «Асошіейтед прес», вони були написані у стилі, який Міллі-Лу називала «зворотною пірамідою»: уся найважча інформація містилася на самому початку, тож можна було скоротити читання, не упустивши нічого суттєвого (працювати на Міллі-Лу було наче відвідувати школу журналістики, де все навчання побудовано навколо цього принципу).
Перечитавши кілька таких статей, я відклала їх і заходилася далі проглядати роздруківки в пошуках іншого матеріалу на кшталт гороскопів і зіркових пліток. Не тому, що я не могла зрозуміти їх, а тому, що розуміла занадто добре. У Канзаському університеті я слухала курс геології, який читав нам досить харизматичний професор Ед Зеллер. Його лекції містили безліч матеріалу про зміни в атмосфері й про те, як вони можуть спровокувати суттєві кліматичні зміни.
187
Ідеться про скандальний танець американського поп-співака Тоні Орландо з дружиною майбутнього президента Джеральда Форда на з’їзді Республіканської партії в Канзас-Сіті 1976-го, де в такий спосіб Орландо – прихильник Форда – намагався відвернути увагу загалу від його тодішнього суперника Рональда Рейґана.