Ріас викинув з голови думки про Дейзі й повернувся до актуальнішої теми. Усі «прориви», анонсовані в технологічних інтернет-спільнотах, незмінно вели в глухий кут і були опубліковані невдахами, що шукали дешевої популярності. Таких було видно за милю: самоуки, що з помпою видають себе за інтелектуалів. Ані перевірених даних, ані результатів – нічого, окрім розбурханої фантазії та явної схильності привертати увагу. Механічні патякала, запрограмовані спритно обкручувати всіх круг пальця. Наркотичні галюцинації всіляких шукачів просвітлення на кшталт «уже майже досягнутої» сингулярності,[161] точки Омега[162] та всілякої іншої чортівні, популярної останніми днями. Квантово-містична пишномовна нісенітниця.
– Це особливий випадок, – сказав Бовен, соваючись своїм жирним тілом у скрипучому шкіряному кріслі, що раз за разом подавало звук, протестуючи проти такої ноші.
– Наскільки особливий?
– Настільки, що ми вже запропонували великі бакси за доступ до результатів дослідження, і всі наші пропозиції було відхилено. Треба дізнатися про нього все, Ріасе, усе до останньої дрібниці.
І все одно Ріас не був вражений. Не важко було помітити, що хазяї «Гермес Ікс» просто схиблені на ідеї штучного інтелекту. Це наче гімлерівське СС з їхніми пригодницькими пошуками Святого Ґраалю – чи то був Спис Долі? Щось на кшталт цього. Хай там як, усе зводилося до ідеї, що здійснення світового панування – це лише питання спільного прагнення до влади. І грошей. Тож Ріас уже знав, про що йтиметься далі. Вони відправлять його, аби щось рознюхати. «Гермес Ікс» мали стільки грошей, що могли скласти мільйони американських доларів і підпалити, а тому, не шкодуючи, відпрацьовували кожну зачіпку, незалежно від ступеня вірогідності. За сумарними статками власників, якщо порівняти їх із державним бюджетом, компанія випереджала Іспанію і поступалася Японії. Кожна країна у світі має свою секретну службу, то чому ж мультинаціональні корпорації мають відрізнятися? Єдина різниця полягала в тому, що державні служби мали більше досвіду в цій справі і наймали співробітників, більш схильних зберігати вірність державному прапору, ніж банківському балансу і розрахунковому рахунку.
– Наступного року звільниться посада віце-президента. Це суворо конфіденційно, але ви ж знаєте, що Карлсон поговорює звільнитися дочасно. Постійні стреси, розумієте, та ще й негаразди із серцем.
– Окей, я зрозумів. То де цей хлопець, ну, Перрі?
– Остання відома нам адреса, за якою він мешкав, – Клінтон-стрит, 169, район Бруклін-Гайтс, Нью-Йорк. Ми орендували квартиру на поверх нижчу від його на підставне ім’я – Алан Колбі.
– Ага. Чудово. Я все перевірю.
– Восьмитижнева відпустка, неофіційно.
– Годиться. Отже?
– У вас цілком достатньо часу, Ріасе. Бажаю успіху. Тримайте мене в курсі. І передавайте привіт Дейзі.
Його крісло знов болісно заскрипіло, і Ріас поквапився забратися з-перед його суворих очей.
Того вечора в «Герцогу» Ріас уперше помітив, як хтось грає в «Мандалу» на своєму смартфоні. Це була типова пивнуха, чий жалюгідний стан лише підкреслювала над міру примітна неонова вивіска над входом. Тут було кілька столиків, за які ніколи ніхто не сідав, хіба що подражнити плодових мушок, і більярдний стіл – так глибоко в тіні, що окремий стукіт кульок створював зловісний ефект. Узявши собі односолодовий віскі, він умостився біля барної стійки і, як зазвичай, спробував надати обличчю зверхнього та байдужого вигляду. Дейзі так і не впіймалася на жоден із його прийомів, таких, як розкривання в неї під носом гаманця, попередньо набитого купюрами, чи прямий підкат («З першої миті, як побачив тебе, я знав, що врешті-решт ми опинимося разом у ліжку»). Навіть надмірні чайові, здавалося, лише підживлювали її зневагу до нього. Він чесно не міг цього зрозуміти. Він був підтягнутий, із гарними класичними рисами, мав густу синяво-чорну шевелюру, квадратну щелепу і пошитий на замовлення костюм, який коштував половину річного заробітку більшості завсідників «Герцога», чиї плани на майбутнє не сягали далі від наступної обідньої перерви. На відміну від них Ріас уже наполовину здійснив свій десятирічний план, який забезпечить йому зручний вихід на пенсію у віці сорока п’яти років, коли він без труднощів поповнить ряди здорових багатіїв на вершині харчового ланцюга, що дуже рано йдуть у відставку. Звичайно, він мав невеличку проблему з випивкою – і з кокаїном, – але в нього ще є п’ять років, аби привести себе в норму й остаточно здійснити свою мрію.
161
Сингулярність – в теорії штучного інтелекту означає гіпотетичне майбутнє, коли можливості комп’ютера перевищать можливості людського мозку.
162
Точка Омега – філософський термін, стан найвищої свідомості, до якого еволюціонує Всесвіт.