Почулися вигуки: «Зрада! Зрада!»
І тієї ж миті пролунав постріл у відповідь, уже з рушниці. Де Флессель був убитий наповал рукою невідомого месника.
Більшість тих, хто зібрався на Гревському майдані, сповнені рішучості зломити опір де Лоне, кинулися тепер до Бастілії.
Сюди щохвилини підходило підкріплення. Ось загін з ремісників, ним керують червонодеревці брати Кебер; ось ще загін, його веде шістдесятирічний чоловік з військовою виправкою. Він старий, випробуваний у боях воїн, тепер у відставці. А ось і загони французької регулярної армії, що перейшли на бік повсталих.
Тепер перед тими, що вели облогу, стояло завдання пробитися до другого звідного моста. Вони хотіли зруйнувати його, як і перший. Та залп, що несподівано пролунав з фортеці, викликав метушню серед нападаючих. Це були здебільшого недосвідчені воїни, які билися вперше в житті. Вони відсахнулися назад, намагаючись заховатися хто під склепіннями, хто у дворі. Проте незабаром паніка минула, і всі, хто мав рушниці, почали стріляти в солдатів, що розташувалися вздовж по валу.
— Вперед, хлопці! — бадьоро гукнув Леблан, побачивши хвилинне вагання друзів. — Тільки не відступати! — За його прикладом усі кинулися назустріч картечі.
Поряд з Шарлем упав навзнак чоловік середніх літ. Кров залила сірі плити двору.
— Мені страшно! — прошепотів Шарль, схопивши Жака за руку.
— Мені теж! — видихнув Жак. На мить він уявив собі, як куля влучає в нього, завдає йому нестерпних страждань, на нього наступають, по ньому йдуть… А ще страшніше, якщо куля влучить у Шарля… Ні, ні, геть ці думки! Геть страх!
Жак нахилився над пораненим. Хтось уже переносив його далі від натовпу. Вперше Жакові довелося побачити, як умирають люди під кулями.
А поранений ледь чутно прошепотів:
— Не знищуйте цього каміння!..
Жак подумав, що чоловік марить, і, бажаючи чимось допомогти йому, може, сповістити рідних, запитав:
— Хто ви? Як ваше ім'я?
— П'єр Фонтен, художник… Я… — Чоловік перевів подих і, зібравшись на силі, додав голосніше: — Камені Бастілії… Хай їх топчуть ноги перехожих, людей всієї Франції…
Чоловік замовк. Перестав дихати. Жак зрозумів, що допомогти йому вже не можна, але й кинути здавалося йому жорстокістю.
— Дорогу! Дорогу! — почув він знайомий голос.
Озирнувшись, Жак побачив, що двоє — чоловік і жінка — несуть пораненого. Сукня жінки була в плямах крові й вуличного бруду.
Жак одразу впізнав цирульника Жерома і його сестру, її обличчя і погляд, такий спокійний тоді, коли вона ішла поміж двома жандармами, тепер був сповнений скорботи.
— Куди ви його несете? — запитав Жак, кинувшись до них.
— До мене в цирульню, — відповів Жером. — Уже багатьох ми туди перенесли, справжній госпіталь… А тут ще й ще…
— Візьміть і цього! — благально промовив Жак.
Жером лише поглянув на чоловіка, що лежав, і похитав головою:
— Ні, з цим уже все! Нас чекають інші… Дорогу! Дорогу!..
Жак простежив очима, поки брат і сестра зникли зі своїм тягарем. Тоді він знову приєднався до своїх.
— От лихо! — вигукнув хтось. — Адже гарматні ядра з Бастілії можуть влучити в місто, обрушитися на мирних людей! Що нам робити?
Несподівано у натовпі з'явилися міські пожежники. Вони притягли з собою пожежні шланги і спрямували струмені води на галереї Бастілії, розраховуючи, що мокрі гармати будуть нездатні для бою, та, побачивши, що їхні зусилля марні, пожежники облишили свої шланги і теж взялися до зброї.
На гарматні постріли з Бастілії тепер відповідали кулі тих, що вели облогу, — солдатів французької гвардії і міської міліції.
Відставний драгунський офіцер Елі став натхненником атаки і добровільно взяв на себе обов'язки воєначальника.
Кілька разів обложники кидалися на взяття другого мосту. Та щоразу постріли з валу зупиняли їх, вкриваючи землю вбитими й пораненими.
— Без гармат нам не впоратися! — досадливо сказав Елі. — Тільки гарматні ядра можуть змусити фортецю здатися.
Про те, як взяти Бастілію, думали не тільки ті, що вели облогу.
— Пропустіть мене! — вигукнув столяр Меден. — Я знаю, як здолати фортецю! Треба зробити величезний таран і пробити стіни цитаделі.
— Ні, це не годиться! — Пивовар з Сент-Антуанського передмістя відштовхнув Медена. — Мені прийшла в голову чудова думка. Бастілію треба спалити, інакше її не здолати! Для цього треба підпалити бочки з гвоздичною і лавандовою олією і нею облити фортецю за допомогою пожежних помп!..