Кактус, на дверях. - Тихо! Іван Макарович на сцені. (Зник. Входить портний.)
Крамарюк. Приший мені, голубчику, пуговицю до сюртучка, і там під пахвою трошки розпоролось. Скида сюртук, портний зашиває.
Портний. Іван Макарович сьогодні сердитий: Людмилі Павлівні пальцем посварився, а мене тут же вилаяв ні за се, ні за те...
Крамарюк. Роля, знаєш, така бішена: [61] страсть, ревність, у п’ятім акті давить жінку... ну й настрій!... Легко, думаєш, задавити женщину? Великий артист говорить, як Отелло, а почуває як Іван Макарович! Може, і в нього є своя Дездемона, а в Дездемони Касіо, а збоку Яґо... ке, ке, ке!
Хвиля. Дозвольте з вами познайомитись: Хвиля, друг і приятель Івана Макаровича.
Крамарюк. Артист Крамарюк, друг і приятель Івана Макаровича.
Хвиля. А?... В такім разі й ми повинні бути приятелями...
Крамарюк. Дуже рад!
Хвиля. Не менче! Я, знаєте, драм і страшних траґедій не люблю. Доволі з нас і своїх драм у щоденнім життю!
Крамарюк. Так, так! Ах, у життю багато драм, я сам люблю більше комедію.
Хвиля. Будемо правду говорити, що хороша зі сучасного життя драма теж слухається охотно.
Крамарюк. А-а! Так, так! І я люблю хорошу зі сучасного життя драму.
Хвиля. Хоча тепер драми зі сучасного нашого життя нема, все більше переводні. [62]
Крамарюк. Переводні, всі переводні.
Хвиля. А з нашого життя одноманітні, безідейні; флірт - і більш нічого.
Крамарюк. Одноманітні, аж нудить, безідейні; флірт - і більш нічого... Справедлива рецензія!
Хвиля. А де ж Людмила Павлівна?
Крамарюк. Голова розболілась: пішла додому.
Хвиля. Жаль. А я хотів із нею повечеряти.
Крамарюк. Знаю, знаю... Людочка теж мій друг і приятель. Вона мені сказала: „у мене головка болить, а ти, Стьопочко, йди з моряком вечеряти!“
Хвиля, про себе. - Ідея! За вечерею підпою й вивідаю все, що для мого плану треба. (До Крамарюка.) Прошу, прошу!
Крамарюк. Сердечно дякую, сердечно дякую. Людочка так і сказала: „він сам тебе попросить”... Ке, ке, ке... Мене ґраф просив, але я відрікся. Не люблю аристократів, хоч і сам потомственний дворянин.
Хвиля. А Іван, здається, з ґрафинею. (Клаца язиком.) А?
Крамарюк. Ке, ке, ке! Великий артист нарозхват!... Тілько Іван Макарович ні-ні!
Хвиля. Боїться Ваніни?
Крамарюк. Ваніни? (Довго дивиться на Хвилю, хита головою.) Не знаю.
Хвиля. Ну от, ну от! Це не таємниця - всі знають.
Крамарюк. Невже всі знають?
Хвиля. Та що там, залишіть! І ви знаєте!
Крамарюк. Я?! Ке, ке, ке! Ви не прокурор?
Хвиля. Е, дружище, при чому тут прокурор? Ви старий кіт і розумієте добре, що кохання не втаїш, а публика слідкує за кожним рухом знаменитого артиста - ну, і знає все.
Крамарюк. Правда, правда! Публичність страшенно цікава. Є такі, що, повірите, розпитують, що їсть Іван Макарович; ну, а брехунців у нас у трупі багато, й від них усе йде у світ... Живіть тихо, смирно - ніхто й не знатиме, хто ви; а бийтеся, лайтеся, сваріться, залицяйтесь, то не тілько всі будуть підслухувати, розпитувати, а навіть у двері заглядають! Ка-ка-ка! Люде люблять скандали більше, ніж людей.
Хвиля. Та тут і скандала нема. Світова річ: Іван Макарович без жінки, Ваніна незамужня діявольськи гарна, [63] куліси, ілюзії, настрій, молода кров, ну... Натурально.
Крамарюк. Натурально, натурально! Я не суджу! Боже сохрани! Я нікого не суджу; сам був молодим.
Крамарюк. Погано. Не дасть авансу. [69] (Входить Усай.)
Усай, до портного. - Чого ти ховаєшся по закутках, як собака від мух, ніде не знайду?!
Портний. Я тут...
Усай. Бачу. Які ти штани дав Родріґові? А?
Портний. Звичайні, як завжди.
Усай. Звичайні, як завжди? В тебе все звичайне... На самому поганому місці дірка. (Портний біжить.) Ну, народ, не дай Бог! Тільки сам не глянь - скрізь проріхи.
Крамарюк. Добрий вечір, Лупе Лупичу! Сьогодні приймають дуже добре.
Усай. Приймають, приймають! На чорта мені їх прийом? Що я актор? Вам аби прийом, а жалування [70] злупите з Лупа! Мені нужно 483 рублі платить у день, а зборів нема, хоч вішайся.
Крамарюк. Сьогодні мало неповний.
Усай. А контромарки ти лічив? А ученичеські [71] ти лічив? А ті дворублеві міста, [72] що я продав по шісдесять копійок, аби не пустували - лічив? То-то одних контромарок: офіціяльних, півофіціяльних, редакційних, типоґрафських, реквізиторських, [73] кумовських, сватовських, музиканських - пів театра (Входить портний.) Бачив, які ти штани даєш?