«Гарно зроблено. Люди здебільшого дивляться вбік», — підтверджує Алі.
«Ти думаєш, що ми хороші?»
«Здебільшого. Катерина в дорозі. Тож просто зіграйте вражених коханців трохи більше».
«Нам все ще потрібне місце для зустрічей, приватно», — зауважую я.
"Так Так. Ми розберемося».
Я пирхаю, потім тре вуха. Сподіваюся, що жінка скоро приїде. Тому що я хочу слухати це дзижчання так довго.
Розділ 10
Замість того, щоб зустрітися з нами безпосередньо, Кетрін посилає офіціанта, який направляє нас до верхньої частини галереї. Ми проходимо повз охоронця VIP-кімнати з кам’яним обличчям, який відмовляється на нас дивитися, і потрапляємо в меншу кімнату, двері якої відкриваються та зачиняються за нами, залишаючи позаду офіціанта, який супроводжував нас.
Світло спалахує, і я бачу мініатюрне місто, яке домінує в кімнаті. Я нахмурився, підходжу вперед і схиляю голову, вражений невідповідністю твору.
"Що за чортівня?" я бурмочу.
Є навіть крихітні фігурки, ледве півдюйма заввишки, які я майже міг заприсягтися, що вони живі, настільки реалістичні їхні рухи. Якби не відсутність будь-якої диференціації потоків мани через них, я б ніколи не здогадався, що вони крихітні ґолеми.
«Наступний показ», — уривається Кетрін.
Я повертаюся, помічаючи, як вона виходить з іншого дверного отвору, і на мить оцінюю жінку. Вона виглядає добре для свого віку, здається, не постаріла ні на день відтоді, як я вперше зустрів її дев’ять років тому. Її волосся може бути трохи блідішим і сивішим, очі трохи жорсткішими, але вона все ще та секретарка середнього віку, яка представилася мені, коли я очолив Ванкувер.
«Місто в мініатюрі, яке зображує життя таким, яким воно могло б бути чи повинно бути. Є ще кілька таких міст, кожне обертається навколо іншої раси, іншої політичної системи. Якщо ви спостерігаєте за ними досить довго, ви можете побачити, як вони розігрують повсякденне життя, революції, війни та соціальні заворушення. А потім знову спокій. Або нескінченна війна», — каже Кетрін.
«Отже, справжній витвір мистецтва, а не іграшка для навичок», — каже Мікіто, підходячи до Кетрін.
Мікіто секунду вагається, коли вона наближається, але Кетрін цього не робить, обіймає Мікіто руками та обіймає її, у відповідь маленька японка.
Мікіто бурмоче їй у шию: «Приємно тебе бачити».
"І ти. Я спостерігав за вашими бійками».
"Ти маєш?"
"Звичайно. Знаєш, ти теж маєш чимало прихильників на Землі, — каже Кетрін, змушуючи Мікіто червоніти. Вона опустила голову, а Кетрін відпустила її й усміхнулася. «Ти добре зробив».
Мікіто відступає, повертаючись до свого непроникного вигляду. Усім, окрім мене, було б легко пропустити сплеск щастя, який вона щосили приховує.
«І ти наробив неприємностей», — каже Кетрін, її голос стає холоднішим, коли вона дивиться на мене.
«Я… цього разу не мав наміру?» Я кажу, пропонуючи як пояснення.
Кетрін пирхає, роблячи кілька кроків, щоб наблизитися до мене й обійняти. «Що завгодно, ідіоте».
Я обіймаю її у відповідь, але не відриваю очей від четвертої людини в кімнаті. Не те, щоб обійми були такими довгими чи особистими, як ті, які вона дала Мікіто. На відміну від Лани та Мікіто, я майже не проводив часу з Кетрін, перш ніж мене кинули в Заборонену зону.
Добре, що обійми швидко закінчилися, оскільки наш мовчазний спостерігач сидить позаду та виглядає сварливим. Ховаючись у тіні, ніби міг сховатися. Враховуючи, що він ані людина, ані очікуваний, Спадкоємець Гразіш схожий на чоловіка шестифутового зросту в дитячому балетному класі.
Подібно до картини, яку я бачив, він одягнений у змішане вбрання та стрічки, з хвостами, які пливуть позаду, крилами та стрічками, що звиваються на неіснуючому вітрі. Кольори його одягу та стрічок незліченні, вони переливаються кольорами веселки, але все ж узгоджуються один з одним. Тим не менш, бородавочний гуманоїд явно нелюдяний, оскільки темні очі дивляться на мене, його зіниці майже губляться в тінях навислих брів.
Рекм Харсем, тридцять восьмий спадкоємець клану Гразіш, наглядач одинадцятого округу Есума, Ласард Мо-кі з клану Роусі, корпоративний рейдер, … (Спадкоємець Гразіша, рівень 19) (M)
HP: 2380/2380
MP: 2210/2210
Умови: пов’язане здоров’я, другий шанс: підвищення, захист, аура багатства
"Ти в порядку?" — кажу я, відриваючись від неї.
«Тепер, коли ти тут, краще. І можете розслабитися, Reqm на нашому боці». Кетрін кличе, і Рекм іде вперед, дивно віддаючи нам честь лівою рукою на знак вітання.
"Ти впевнений?" Я кажу.
«Ви можете бути певні, я б не зрадив свого Гасьєна», — каже Рекм.
«Gasjen? Газогенератор?»
«Смішно. Ні. Е-е…» Алі замовкає, переглядаючи інформацію, а я спостерігаю, як Кетрін відступає від мене й повертається до Рекма. Тепер ближче, вони сплетуть пальці разом. "Ух ти. Так, це..."