Наразі не можу нічого з цим зробити, тому я звертаюся до Фе'рал. "Я радий тебе бачити."
Поки моє тіло продовжує складатися, я повільно дихаю, бажаючи мати ману, щоб застосувати Очищення. Від мене тхне токсинами й отрутами з трупів і жовчю Векса, усе змішане із залишками мого тіла й органів.
Не бойовий клас чи ні, проклятий адміністратор справді показав мені, що здатна навичка редагування системи в бою. Мені потрібно навчитися робити те, що робив він, і як захистити себе та своїх друзів.
На щастя, переважна більшість речей, які він редагував, виправляються Системою, оскільки вона повертає мене до базової статистики, маючи справу з проблемними питаннями, створеними адміністратором. Я впораюся з усім, до чого не під силу Система. Як тільки мені перестане боліти.
«Я так розумію, що квестори проголосували», — кажу я, коли Фе'рал не відповідає. «Приємно мати вас на борту».
«Ні», — каже Фе'рал.
"Що?" я кричу.
Фе'рал схиляє голову, наче в моєму вираженні емоцій щось не так. «Квестори вирішили, що ваша інформація хороша. Вони хвалять вас. Вони пропонують вам це…»
Щиро вітаю! Назва надана: Innovative Questor
Ви додали значну частину інформації до бібліотеки Questor. Цим ви отримали новий титул. Вашим словам і дослідницьким даним буде надано більше ваги під час вивчення Системного квесту.
Ефект: репутація зросла з усіма квесторами. Репутація в інших фракціях знизилася.
Я швидко прокручую сповіщення, а потім відхиляю його, сердито махаючи рукою. «Я не хочу втішного призу. Я хочу знати, чому ви всі не допомагаєте».
«Інформація була хороша, але недостатня. Надана інформація збільшила кількість виконаних квестів. Але цього було недостатньо, щоб забезпечити помітне та загальне зростання». Фех'рал широко розкриває руки, наче кажучи, що ти можеш зробити. «Інформація збережена. Воно буде розганятися. Воно не пропаде. Жертовність була помічена».
Я ловлю, що кричу: «Це все? Це все, що ти збираєшся зробити? Тому що вам, хлопці, не вистачило рівня завершення, ви просто погладили нас по головах і дозволили моєму світу, дозволили нам, померти? Просто тому, що ти не можеш виконати достатньо свого клятого Квесту?» Я злий, і якщо мої груди, моє тіло горить гнівом — і затяжними пошкодженнями — це також допомагає мені уникнути думки, що я робив приблизно те саме раніше. Вибрав Квест над іншими, над індивідуальним добром.
Фе'рал незворушно киває.
«Якщо це так, то якого біса ти тут робиш?» Я клацаю.
Мікіто спокійно спостерігає за нами, хоча я помітив, що її рука опустилася низько, у тому положенні, яке вона використовує, щоб викликати свою зброю. Рух, який дозволив би підняти його вгору та розділити Фе'рал навпіл, якщо потрібно. Алі, з іншого боку, виглядає... ну, конфліктним. Між потіхом від моєї реакції та жахом від наслідків.
Фе'рал посміхається, і я відчуваю, що тремчу. Цей клятий #creepylibrarian досі змушує мене тремтіти. «Я не погодився з більшістю. Як і кілька інших. Ми віримо, що ви можете привести нас до більшого, до здійснення нашого найбажанішого бажання. І, я вірю, куди ти йдеш, туди мушу й я».
Я гарчу, ігноруючи досить очевидну розмовну приманку. «Тож ти тут сам».
Я заплющила очі, намагаючись заспокоїтися. Рука щось тисне мені в долоні, і я дивлюся на це, помічаючи шматочок шоколаду. Алі кидає мені одну зі своїх лайнових усмішок, навіть коли я обговорюю, чи кинути в нього шматок рідкого сонячного світла.
«Гей, принаймні на нашому боці є Легендарний», — каже Алі.
Я знову стогнав, але вирішив відмовитися від богохульства й кинув шоколадку собі в рот. Він правий. У нас дійсно є новий небезпечний і моторошний союзник. Це не те, чого я хотів, але він прийшов, коли він нам був потрібен. Коли б ми впали.
Дивлячись навколо зруйнованого, зламаного домену, я хитаю головою. Вдалині вікна — на щастя, односторонні — демонструють зал для голосування. Все це, вся ця боротьба, і ми ще не закінчили.
Бо ще є те, заради чого ми прийшли сюди. Остання частина мого плану. А після цього… добре.
Можливо, квестори мають рацію, покинувши нас.
Розділ 24
Ми йдемо вперед, поки Система намагається очистити та повернути домен на місце. На щастя, системна хитрість означає, що ніхто не помітив внутрішньої бійки. Або якщо й робили, то ігнорували це.
Це все ще дивно, переходити від боротьби не на життя до простої тиші, до нудьги та моменту відпочинку. Або розслабтеся, наскільки це можливо, знаючи, що до вас у будь-який момент можуть підбігти ворожі бійці, щоб покінчити з вами. Це дивна суміш нудьги й напруги, бездиханного очікування й тремтіння, моментів, коли напруга втікає.
Затишшя після урагану, після того, як землетрус прийшов і зник, поки ви чекаєте, чи будуть поштовхи. Коли вам потрібно продовжувати життя, але ви не впевнені, що ваш світ знову розвалиться.