Цього разу, на відміну від усіх попередніх, мій тактичний дисплей був переповнений даними радарів та інших детекторів про присутність у районі дром-зони безлічі об’єктів штучного походження. Бортовому комп’ютеру знадобилося лише кілька секунд, щоб розсортувати цей потік інформації й видати її у придатному для сприйняття вигляді.
Навколишній простір був усіяний великими та дрібними уламками підбитих суден. Деякі з них однозначно ідентифікувалися як останки кораблів ґаллійського флоту, решта або належали чужинцям, в основному ґаббарам, або їх зовсім не можна було розпізнати. А поруч з нами — ясна річ, відносно поруч, на відстані трьох тисяч кілометрів від нас, — дрейфував ґаббарський крейсер з розпанаханою носовою частиною. Жодних ознак життя він не подавав. Геть усе навкруги свідчило про те, що зовсім недавно, ще якихось кілька годин тому, тут кипів кровопролитний бій…
З відстані півтора мільйона кілометрів до нас долинали позивні бойової загороджувальної станції Військово-Космічних Сил Терри-Ґаллії. Схожі позивні було чути і в інших напрямках, але їх джерела знаходилися ще далі. Розрахувавши паралакс, комп’ютер повідомив, що чотири десятки таких станцій рівномірно розташовані у сфері навколо дром-зони. Усередині цієї сфери джерела радіосиґналів з позивними Терри-Ґаллії були відсутні.
— Нас викликають, капітане, — доповів Шанкар.
— З’єднайте, — дав я розпорядження.
На екрані зовнішнього зв’язку з’явилося зображення молодої русявої жінки в сіро-блакитному мундирі з відзнаками капітана-лейтенанта. Її карі очі дивилися просто на мене, але насправді вона мене не бачила. Ще перед виходом до Псі Козерога ми вирішили, що розпочати переговори має Рашель: співвітчизники повірять їй швидше, ніж будь-кому іншому.
Як і слід було чекати, жінка, побачивши на екрані дванадцятирічну дівчинку, була приголомшена. Рашель негайно скористалася з цього і швидко заторохкотіла, розповідаючи свої пригоди. Останніми днями я активно вивчав французьку і начебто досяг непоганих успіхів, але зараз вона говорила з такою швидкістю, що я розбирав лише окремі слова — здебільшого назви та імена, серед яких найчастіше зустрічалося моє.
Вислухавши її, жінка почала була щось говорити, аж раптом замовкла на півслові й повернула голову вбік, ніби хтось її покликав.
— Attends une seconde,[5] — промовила вона, і майже відразу її зображення на екрані зникло, а натомість з’явився чоловік років п’ятдесяти в адміральській формі, з двома зірками на погонах.
— Oncle Claude! — радісно вигукнула Рашель, і тут не потребувалося ніякого знання мови, щоб зіставити французьке oncle з анґлійським uncle — „дядько“.
Потім виникла пауза на кілька секунд — поки вигук дівчинки зі швидкістю світла доходив до „дядька Клода“ і поки до нас поверталася його відповідь.
— Salut, Rachel, ma petite,[6] — сказав чоловік, а потім досить розбірливо, як на мене, висловився в тому сенсі, що дуже радий бачити її живою-здоровою, проте всі розмови згодом, а зараз нехай вона з’єднає його з командиром корабля.
Рашель негайно переключила зв’язок на мій капітанський пульт. Побачивши мене, чоловік ледь стримався від здивованого вигуку — його явно вразила моя схожість з Жофреєм Лебланом. Проте він швидко опанував себе й офіційно представився:
— Віце-адмірал Клод Брісо, заступник начальника Центру оперативного командування Спеціального корпусу загороджувальних станцій у складі Першого Флоту Визволення. — Анґлійською він говорив досить добре, але не так гарно, як Рашель. — Я чув усе, що розповідала моя племінниця, капітане Матусевич. Компліменти та слова подяки відкладемо до кращих часів, а поки негайно стартуйте і найкоротшим шляхом виходьте з дром-зони. Всі координати ваш комп’ютер уже отримав. Гадаю, прискорення п’ятдесят одиниць вистачить.
— Виконую, — коротко відповів я і впродовж наступної хвилини здійснив усі необхідні маневри.
— Задовільно, — сказав віце-адмірал Брісо, звірившись із даними на своєму тактичному дисплеї. — За тридцять сім хвилин ви залишите межі дром-зони.
— Можна збільшити прискорення, — запропонував я. — Навіть до ста одиниць. Ми вже перевіряли: ґравікомпенсатори працюють нормально, а всі пошкодження, завдані вірусною проґрамою, усунені.