Тиша, тільки вода хлюпається…
І раптом далека і якась начебто несерйозна автоматна черга…
Ще здалеку побачивши рибальську хижу, Фрось зупинив коня й загорлав на підлеглих:
— Давай, хлопці, спішуйся! Ти, Пецух, бери трьох і заходь з тамтого боку! Від лісу їх відріжте, щоб не втекли, а ми звідси навалимось!
Пецух з трьома стрільцями побігли аж до узлісся, яке починалося метрів за чотириста від берега. Фрось одразу збагнув їхній маневр, закричав навздогін:
— Куди, сучі сини? Я вам дам у лісі ховатися!
Але ті або не почули, або вдали, що не чують: залягли в густому молодняку — подалі від гріха й автоматних куль червоних розвідників.
Фрось витягнув бінокль, оглянув хижу.
Спокійно, нікого не видно — жодного підозрілого руху. Двері ледь прочинені, замок висить на скобелі. Рвана сіть гойдається на вітрі.
Підкликав Грицька.
— Ти казав, що хижа замкнута? — запитав. Сунув хлопцеві бінокля. — Ану, глянь!
Грицько жадібно схопився за бінокль. Одразу відчув свою значимість — сам пан Фрось радиться з ним!
Засопів од задоволення, простягнувся на траві, спершись на лікті, навів бінокль на хижу. Добре пам'ятав: двері були замкнуті, а зараз прочинені.
Раптом перехопило дух, здалося, хтось висунув з дверей дуло карабіна, чорний отвір наведено просто на нього, зараз виплюне вогонь…
Грицько відкинув бінокль і злякано втиснувся обличчям у траву.
— Що там? — затривожився Фрось.
— Хтось є… — губи в Грицька побіліли. — Цілився в мене і ледь не влучив.
Фрось відібрав у нього бінокль.
— Влучив? — зареготав. — А постріл ти чув?
— Але ж я бачив! — тепер Грицько був певен, що справді хтось хотів підстрелити його. — Карабіном водив…
Фрось прилип до бінокля. Чудово: якщо червоні розвідники в хижі, то відспівали вже своє. До лісу їм не дістатися — мало не півкілометра лугу, кожен метр прострілюється…
Не відриваючись од бінокля, запитав Грицька:
— Ти казав про якихось хлопчаків. Щось не бачу…
— Сховались або до села побігли.
— Біс із ними. — Фрось підвівся на коліна, махнув рукою. — Матлюка до мене!
Матлюк, хлопець років двадцяти, короткошиїй і червонощокий, підбіг до сотника, втупився відданими очима.
— Візьми гранати, прошу я тебе, — мовив Фрось, — і вужем, вужем попід очеретами. Подивись, хлопче, хто там у хижі, — кинь їм у віконечко гранату, нехай не будуть такими розумними!
Матлюк покліпав очима, заперечив нерішуче:
— Але ж тоді вони всі… — провів ребром долоні по горлу. — А ви ж казали, треба взяти червоних живими.
— Ти, хлопче, не лізь поперед батька в пекло, прошу я тебе. Гранатою їх, бо поки братимемо живими, вони не одного нашого покладуть. Збагнув?
— Слухаюсь, пане! — Хлопець засунув гранати за широкі халяви німецьких чобіт, прудко сковзнув у рідкий прибережний лозняк.
— Гарний хлоп… — засміявся йому вслід Фрось. — Спритний хлоп. — Зітхнув скрушно, та не дуже щиро. — Шкода буде, якщо його скосять. Але тоді точно знатимемо, що совітські вояки в хижі. — Він знову озброївся біноклем, та відразу одклав. Грицько потягнувся, щоб взяти, але Фрось відштовхнув його руку ліктем.
— Я хотів глянути…
— Сиди тихо, хлопче, — скосував на нього Фрось, — і ховайся, бо зараз тут така стрілянина вчиниться!..
Та Фросеві прогнози не здійснилися. Від хижі глухо гахнуло — і тиша.
Фрось схопився за бінокль, глянув, потім підвівся й побіг до хижі. За ним рідким цепом трюхикали бандерівці. На Грицька ніхто не звертав уваги, і він побіг слідом, намагаючись триматися за спиною кремезного стрільця в темно-синьому жупані.
Хижа горіла. Матлюк стояв неподалік, із задоволенням спостерігаючи, як язики полум'я вириваються з маленького віконечка.
— Як я її! — похвалився Фросеві.
— Там хтось був?
— Нікого, — зітхнув Матлюк з удаваним розчаруванням. — Але якщо б і були…
— Файно зробив, — похвалив Фрось.
Побачив Грицька, поманив пальцем. Мовив невдоволено:
— Отже, помилочка вийшла…
— Але ж ми гадали…
— Усі гадають! — повчально підвів пальця Фрось. — І не вгадали!
— Не вгадали, — погодився Грицько. Нараз витягнув шию, вдивляючись в очерети. — А де ж човен? — запитав розгублено. — Я залишив там човен, — тицьнув пальцем в очерети, — а його нема.
Фрось насторожився.
— Який човен?
— Наш, рибальський. Вони могли скористатися ним.