Орест (здержано і серйозно)
Слухайте, Сергію Петровичу, я не розумію вашої розмови, а ваш тон ображає мене. Ви, здається, хочете стати якимсь посередником чи опікуном межи мною і Любов’ю Олександрівною. Ні я, ні вона не давали вам сього права.
Милевський
Заспокойтесь, я не маю претензії на роль резонера, се роль нудна і в житті, і на сцені. До того ж, я знаю, що ви лицар «без страху і догани».
Орест
/ (перебиває прикро)
У всякім разі не такий лицар a la mode, як інші...
ВИХІД IV
Ті ж і Любов входить і надіває абажур на лампу, він зостається до кінця, через що сцена весь час в червонястому світлі. Орест хутко бере книжку, що лежить на столі розгорнута, і вдає, ніби тільки що її читав.
Любов
Що се ви, панове, тут сваритесь?
Орест
Та так собі, літературне змагання.
Любов
Ви щось читаєте? (Підходить і дивиться.) А, Надсон! * Ви, Сергію Петровичу, здається, не признаєте сього поета?
Милевський
Ні, дещо мені подобається, от, наприклад... (бере книжку) та от якраз воно (читає): «Только утро любви хорошо...» *
Орест
(перебиває)
Ну, там далі цей вірш зовсім не гарний, не варт і читатиj Та й взагалі се не з найкращих, мені тут інші далеко більше подобаються.
(Шукав в книжці.)
Любов (до Милевського)
А знаєте, Сергію Петровичу, вам червоне світло дуже до лиця, ви навіть до Мефістофеля робитесь подібні!
Милевський
Ах, Любов Олександрівно, завжди у вас компліменти двусічні.
Любов
Так і треба.
Орест (простягає до Любові книжку)
От мені сі вірші більш до вподоби, я навіть спробував їх перекласти.
Любов
Ви маєте при собі ваш переклад?
Орест
Та... я не дуже з нього загоджений...
Милевський Скромність є покраса цноти!
Любов
Все-таки цікаво, як воно виходить. Прочитайте, Оре-сте, коли переклад при вас, я люблю, як ви читаєте вірші.
Орест
Я, може, якось так, напам’ять...
(Трохи задумується, мов пригадуючи, потім проказує.) Про любов твою, друже, я марив не раз *.
І від мрій отих серце так радісно билось,
Та прихильний твій погляд стрічав — і в той час Так тривожно і сумно на серці робилось.
Я боявся, що порив хвилевий мине І химерний прихильності сполох погасне,
І лишить сиротою подвійним мене
При тій мрії-мані про щось ясне та щасне.
Наче я що чужя, не питаючи, взяв,
Наче ся несподівана дружняя ласка
Тільки привид, що раптом свінув та й пропав,
Нетривкий, мов луна, неправдивий, мов казка.
І немов ненавмисне спинивсь на мені Довго так отой погляд блакитний лагідний,—
Се він мариться серцю у хворому сні — з неминучим Світанням він зникне безслідний...
Так у спеку в пустелі мандрівці трудні Хоч і бачать оазу — не вірять у тривок:
«Се десь марево млисте в ясній далині Надить раєм облудним немов на спочинок».
Люба слухає, спустивши очі, часом підводить їх і з тривогою і страхом дивиться па Ореста; в кінці лице її приймає камінний
вираз.
вихід V Ті ж і € а н я.
С а н я
Боже, і тут літературний вечір! От моя доля сьогодні!
Всі вітаються з нею.
Милевський А ви хіба вже були де на літературному вечорі?
С а н я
Ах, була! В гімназії, знаєте, де я вчилась. Так якось вийшло, що не можна було не піти, а там така була нудота! Сі вечори тільки й цікаві для самих учасників. Насилу вирвалась! Після першого відділу сказала, що у мене мігрень... ха-ха-ха!
Любов
Шкода, через сей вечір ти пропустила лотерею-алегрі!
С а н я Ну, об сім я не жалкую!
Орест Ви не любите лотерей?
С а н я
Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю.
Милевський
Вродлива панночка скрізь може бути певна, що виграє.
С а н я (ніби наївно)
Невже?
Милевський (прикладає руку до грудей)
Вірте м:ені!
С а н я
Вам? (Махає скілька раз рукою.) Вам я нічого, нічого не вірю! ^
Любов і Орест відходять трохи набік.
Орест (тихо до Люби)
Он ваша товаришка не любить риску, не те що
з вами!
Любов Ба, у всякого свій шлях!
(Встає і подається до дверей праворуч.)
Милевський і Сан я сього не завважають.
Орест (до Любові)
Куди ви, Любо? Кидаєте гостей?
Любов
Піду, познаходжу увесь прилад до малювання, згадала, що маю роботу; вибачайте, панове!
(Виходить, Орест за нею.)
ВИХІД VI Ті ж без Ореста й Любові.
Милевський (до Сані благаючим тоном)
За що така немилість?
С а н я
Та не тільки вам самим; взагалі мужчинам не варто вірити, а вам надто. Вам он навіть любов уявляється в постаті якоїсь балерини.