Перша редакція закінчення драматичної поеми за автографом різниться від відомої в друці. Після слів єпископа «...ходім од зла і сотворімо благо» в автографі спочатку було:
Ходімо, покиньмо в самоті його,
бо він од нас поволі йти не хоче, '
а ми насильства не вживаєм. Діти,
ходім од зла і сотворімо благо.
Вся громада рушає з свічками в руках. Єпископ попереду.
Старий раб і Апціллодея позаду, обоє трохи відстали.
Старийраб (до Неофіта-раба)
Куди тепер ти підеш, нещасливий.
Неофіт-раб На Тібр, через отруєну Маремму.
Старий раб, сумно похитавши головою і зітхнувши, відходить, потім знов вертається і, оглянувшись боязко назад та побачивши, що громада вже зникла у темнім переході, стискає похапцем руку неофіта-раба і поспішно, старечою дрібного походою
віддаляється.
Анціллодея Я все-таки прошу тебе прислати твою жону з дитиною до мене.
Неофіт-раб Тобі за те догана буде, сестро.
Анціллодея Догану я покірливо прийму, спокутую за бідне немовлятко, що, може, хутко етапе сиротою без батька... Брате, вибачай мені, як я тебе сим словом засмутила, і не здивуй, я жінка нерозумна, не вмію розважати справ високих, я мало розібрала в сій сперечці.
Ти, певне, винен, бо єпископ гнівний від тебе одійшов, але одно із слів твоїх я добре зрозуміла і прийняла його собі до серця.
Неофіт-раб Яке ж то слово?
Анціллодея
«Чистая любов».
Мені здається, хто його промовить від серця, щиро, той для мене брат, хоч би й не був він однієї віри.
Неофіт-раб Так і мені здається, люба сестро.
І знаєш, я хотів тебе просити: якщо я згину, спом’яни мене, не словом голосним, а тихим серцем, для мене стане се за царство боже тут, на землі.
Анціллодея Тепер ходім, я виведу тебе, пильнуй за свічкою па поворотах, ти тут новий, недовго заблудитись.
Запалює коло олтаря свічку і йде вперед, неофіт-раб за нею. На поворотах Анціллодея обертається, освічує путь і питає: «А де ти, брате?». Неофіт-раб одзивається з темряви: «Ось я, люба сестро».
Голоси згодом затихають вдалині і світло зникає».
В процесі остаточного редагування кінця твору Леся Українка хпочатку зняла п’ять рядків в останньому вислові нео-фіта-раба (від слів: «І знаєш, я хотів тебе просити...»), а пізніше викреслила всю наведену вище частину, дописавши замість неї коротку бойову кінцівку, в якій закликає виступити на боротьбу проти рабства.
«Рідний к р а й» — український щотижневий громадський і літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму.
Виходив у Полтаві (1905—1907), Києві (1908—1914), Гадячі, (1915—1916).
К р и її т а — окреме невелике приміщення в катакомбах, до якого вели довгі, часом дуже заплутані ходи. ,
К о р і п ф — місто в стародавній Греції.
Маремма — низина, заболочена місцевість на заході Апен-нінського півострова; її звуть «отруйною» через багнисті випари над нею.
Е д е м — за біблійною легендою, міфічна країна, де ніби знаходився рай, з якого були вигнані за гріхи А дам і бва.
\
В ДОМУ РОБОТИ, В КРАЇНІ НЕВОЛІ
Вперше надруковано в журн. «Нова громада», К., 1906, кн. 12, стор.' 1—6.
В архіві зберігається чорновий автограф твору (ф. 2, № 780); у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР зберігається чистовий автограф (І—7441). Обидва автографи не мають істотних відмін від друкованого тексту.
Дата в автографі — «Київ, 18.Х 1906».
Подається за першодруком.
ГОЛУБАЯ РОЗА
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. II. К., Держлітвидав, 1951, стор. 547—640.
В архіві зберігається чорновий автограф автоперекладу драми (ф. 2, Я® 774) та копія (ф. 2, № 816). Дати в автографі та копії немає. Датується 1898 роком на підставі листа Лесі Українки до сестри Ольги від 8.VIII 1898 p.: «Я тепер взагалі'мало листів пишу, втравилася в переклад російської «Блакитної троянди». Мама
і Сергій Костянтинович (Мержинський.— Ред.) «весьма искусно» заставили мене дати слово, що я її перекладу ще до виїзду в Київ...»
Подається за автографом.
Леся Українка. Фото. 1888........ 176—177
«Осіння казка». Сторінка автографа .... 208—209
Леся Українка. Фото. 1888........ 240—241
«В катакомбах». Сторінка автографа..... 272—273
ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ
Список ілюстрацій...... , . . 397
Академия наук Украинской-ССР
СОБРАНИЕ СОЧИНЕНИЙ В ДВЕНАДЦАТИ ТОМАХ
ТОМ З
ДРАМАТИЧЕСКИЕ
ПРОИЗВЕДЕНИЯ