Андромаха
А що ж ти бачиш?
Кассандра
Годі, Андромахо, мене питати, щоб потім клясти.
На голові моїй вже й так прокльони тяжать, немов залізпа діадема, сплелися над чолом слова вразливі, немов гадюки над чолом Медузи, шиплять вороже, труять, глушать розум... Іди, збери своїх рабинь, звели їм кітари й флейти взяти і музику збратати з ніжним співом, може, сон
і мрію золоту вони накличуть тобі на очі, втомлені від сліз.
Є в тебе фінікіянка рабиня, ота, що вміє змії замовляти, вона приспить в тобі змію тривоги,
і ти заснеш, і в сні тому не буде нічого злого, ні війни, ні смерті, ні страху, ні Кассандри.
Андромаха
Не глузуй.
Я вірю, що таки лідійці прийдуть з царем і з перемогою. Прощай!
(Виходить.)
VI
Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен.
Кассандра
Так ти скажи мені по правді, брате, яку ти провість по пташках побачив? (Дивиться йому в вічі, Гелен їх спускає додолу.)
Гелен
Так що там! Ми обоє віщуни
і добре знаєм, що пташки, й утрібки,
і кров, і дим від жертви — все то тільки покраси й покривало голій правді, про людське око. Адже тая правда — цнотлива дуже і поважна жінка,
і сором їй ходити без одежі.
(Сміється.)
Кассандра
Але й сама я жінка, отже правду я можу бачити й невбрану.
Гелен
Сестро,
скажи мені, хто бачив голу правду?
Кассандра Я бачила її аж надто часто!
Гелен
Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила?
Кассандра
Гелене,
торкнувся ти до виразки палкої, але стерплю одважно, хочу щиро порадитись тебе,— ти наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь.
Гелен
Або як вуж?
Фрігійський розум, сестро! Ми, троянці, за довгий час облоги вже навчились звиватися вужами. Що робити?
Коли б ти бачила, як Деїфоб
звивавсь перед лідійцем, ти б сказала,
njo й другий брат гнучкий-тонкий зробився.
Кассандра
Не говори про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота.
Скажи мені по щирості, як брат сестрі коханій: чи ти справді думав —
чи по пташках, чи просто, все одно,— що в сих заручинах рятунок Трої
і що рятунок той дадуть лідійці?
Гелен
Ти завдала мені трудне питання.
По щирості: раз думав, а раз ні.
Кассандра
Як розуміти се?
Гелен
А так. Спочатку я певен був, побачивши те військо, наїжене списами, незчисленне, на силу свіже, на одвагу дуже, що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги.
І певен я: коли б та перемога була в руці в Гелени, в Поліксени, чи в Андромахи, чи в котрої хочеш, та не в твоїй,— вона була б за нами.
Кассандра
Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри?
Гелен
Хоч не все,
але багато.
Кассандра
Брате! що ти кажеш?!
Гелен
Ти щирості хотіла, і вволив я твоє бажання, не моє, сестричко.
Та я тебе, Кассандро, не картаю, невинна ти з своєї вдачі. Певне, боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою. Ти бачиш
і, склавши руки або заломивши, стоїш безвладна перед тим привиддям страшної правди, мов закам’яніла, немов на тебе глянула Медуза,
і тільки жах наводиш на людей.
А правда від того стає страшніша,
і люди тратять решту сили й глузду або ідуть з одчаю на пропаще, а ти тоді говориш: «Я ж казала!»
Кассандра А що ж би ти зробив?
Гелен
Те, що роблю.
Я з правдою борюсь і сподіваюсь
її подужати і керувати,
от як стерничий кораблем керує.
Кассандра
А Мойра, брате, невблаганна Мойра? її ж бо воля світом всім керує, а ти се мав би керувати нею?
Гелен
Не так, Кассандро. Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич,
і корабель, і бурі, і погода,
і скеля, і затока; щоб була
і боротьба, й надія, й перемога,
і правда, і... неправда.
Кассандра
Коли так, вона бажає, щоб була й Кассандра.
Гелен
І щоб Гелен боровсь проти Кассандри. Оцю я правду бачу і борюся, щоб нам троянський корабель стягти з тієї мілизни, куди Кассандра його загнала правдою своєю.
Кассандра А ти його неправдою врятуєш?
Г е л,е н
Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть. Одного разу раб мені збрехав, що мій фіал украдено, бо просто не хтілося йому шукать фіала, а поки лінувався раб, то й справді фіал було украдено. Де правда була тут, де брехня? Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, але в прийдешньому нема вже й смужки.
Кассандра
Коли хто каже те, в що й сам не вірить, то се неправда явна.