Всі ці слова у чорновому і чистовому автографах мають однакове написання.
Своє незадоволення втручанням в авторський текст Леся Українка висловила у листі до редактора ЛНВ від 31.1 1908 р. Зокрема вона писала: «В першій частині моєї драматичної поеми «Кассандра», уміщеній в 1 кн. «Л[ітературно]-н[аукового] вісника» за сей рік, трапилось, на жаль, чимало друкарських помилок, а крім того, нарушена версифікаційна правильність строф 5-сто-пового білого вірша тим, що до деяких строф перенесені початки слідуючих строф, подекуди додано слова, яких в моєму рукопису не було, або, навпаки, викинуто ті, які були. Через те читач мусить дістати таке враження, ніби сю поему написано без знання елементарних правил версифікації, а се може шкодити не тільки літературній репутації автора, але й журналу, що містить такі твори. Зважаючи на се, я прошу долучити до другої книжки, де має бути кінець «Кассандри», сей спис важніших помилок (дрібніші, яких є ще споро, я поминаю), причому надто прошу не проминути поставлених у відповідних місцях //.
Щоб уминути надалі подібних помилок, я прошу прислати мені коректу 2-ї частини «Кассандри» (обіцяю не затримати більш як від ранньої до вечірньої пошти і не виправляти орфографії навіть там, де мої погляди розходяться з прийнятими в редакції). Коли б се моє прохання вже спізнилось, бо, може, початок 2-ї кн[иги] вже відбито, то прошу прислати видруковані аркуші моєї поеми мені раніш, ніж буде зброшурована книжка, щоб я могла, в разі потреби, списати важніші помилки і щоб вони були надруковані (вкупі з тим реєстром, що посилаю тепер) при другій книжці Л[ітературно]-н[аукового] вісника».
Список помічених Лесею Українкою помилок не був надрукований часописом і в матеріалах архіву ЛНВ не зберігся.
Все це дає підстави останньою авторською волею щодо тексту драми «Кассандра» вважати не текст першодруку, а текст чисто-вого автографа.
В процесі роботи над драмою Леся Українка неодноразово поверталась до чорнового автографа, вносила поправки, скорочувала одні місця та доповнювала інші. Особливо значних змін зазнали останні дії драми.
В «Кассандрі» є чимало сцен, які поетеса намагалася передати стисліше, лаконічніше. Зокрема це стосується п’ятої дії чорнового автографа, де викреслена частина діалога Кассандри і Деїфоба від слів Кассандри:
Кассандра Над всіх старших найстарша Правда, брате.
Далі закреслено:
На ймення правди, я тебе питаю, за що ти тінь Долонову образив, за що героя ти назвав зрадливим, героя, що за рідний край загинув?
Кого він зрадив?
Деїфоб
Та тебе ж, Кассандро!
Чи ти забула?
Кассандра
Брате, ти не знаєш, яка буває зрада. Я тобі на ймення Аполлона присягаюсь: я перша віддала Долону перстень, бо я від нього не хотіла жертви такої, як тепер від мене ти бажаєш.
Нещиро стати за дружину — зрада, але Долон мій зрадником не був.
В цій же дії в сцені з’ясування взаємин між Кассандрою і Ономаєм (у чорновому автографі — він Протезілай) закреслено такий уривок після слів Ономая:
Ономай Прости, царівно, знаю, що дівчата солодкі речі люблять, але я не вдавсь для того. В мене річ коротка, не ти мене, а я тебе посватав, то, значить, уподобав, справа ясна.
Адже тебе за жінку я бажаю.
Далі йшло:
Кассандра
З одного боку.
Протезілай А дівчат питати про любощі не випадає, кажуть, бо все одно вони не скажуть правди.
Кассандра Ні, я скажу, Протезілаю, знай, я іншого любила.
Протезілай Де ж той інший?
Кассандр а Загинув він за рідний край.
Протезілай
Дарма!
Хто вмер, не оживе, і що минуло, не вернеться.
Кассандра То був мій наречений, Протезілаю.
Протезілай Що ж, я гекатомби для тіні не пожалую, царівно, коли її загодити чим треба.
Кассандра А чим же ти мене загодиш, царю?
Протезілай Я нареченій змовчу се питання, а жінці відповім.
Кількома рядками нижче знову викреслено варіант діалога між Кассандрою і Ономаєм (Протезілаєм) після слів Кассандри:
Кассандра Я оборонцю
Далі йшло:
хвалу і дяку склала б,
але за себе я б його кляла,
так як тепер клену, даючи слово.
Протезілай А слово все ж даєш?
Кассандра Я мушу, царю.
Протезілай Про те я не питаю, з мене досить, коли ти скажеш: «Згода».
Кассандра
Згода, царю.