Пшибишевський Станіслав (1868—1927) — польський ппсьменник-декадент. Для його творчості характерні індивідуалізм, ворожість до демократичних ідей.
Каспрович Ян (1860—1926) — польський письменник. У ранній період творчості стояв на демократичних позиціях. Починаючи з середини 90-х років і особливо після поразки революції 1905—1907 pp. еволюціонував у бік занепадництва.
До стор. 114. Вінкельрід Арнольд — швейцарський національний герой; за народними легендами, у битві 1386 р. при Зем-пах, кинувшись на ворожі списи, допоміг швейцарцям здобути перемогу над військом Леопольда Австрійського.
Тетмайєр-Пшерва Казімеж (1865—1940)—польський
письменник. Творчий шлях розпочав як послідовник декадептів. У ряді творів висловлював симпатії до революції 1905 р.
До стор. 115. Глінський Казімеж (1850—1920)—польський письменник. Для його творчості характерні реакційні тенденції.
До стор. 116. Жулавський Юрій (1874—1915) — польський письменник, критик і філософ. Його твори пройняті декадентськими мотивами.
Ланге Антоній (1861—1929)—польський письменник-декадент, критик.
Пшесмицький Зенон (1861—1944) — польський письмен-ник-декадент, перекладач і критик.
До стор 117. Россовський Станіслав (1861—?) — польський письменник-декадент.
Щепанський Людвіг (1872—1954) — польський поет-дека-дент, публіцист.
До стор. 121. Киселевський Ян-Август (1876—1918) — польський драматург і театрознавець, представник модернізму.
Немоєвський Анджей (псевдонім — Ламбро; 1864—1921) — польський поет і публіцист. У ранній творчості звучали революційно-демократичні мотиви, виступав як критик модернізму. Після поразки революції 1905—1907 pp. поступово перейшов на реакційні позиції.
До стор. 124. Жеромський Стефан (1864—1925) — видатний польський письменник-реаліст.
Гейерстам Густав (1858—1909)—шведський письменник» належав до натуралістичної школи; У своїх творах співчутливо зображував важке життя трудящих, показував деградацію буржуазного суспільства.
До стор. 125. Серошевський Вацлав (1858—1945) — польський письменник і етнограф. За участь у визвольному русі був засланий до Сибіру. Після 1918 р. підтримував реакційний режим буржуазної Польщі.
ДОДАТОК ВІД ВПОРЯДЧИКА ДО УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ КНИЖЕЧКИ «ХТО З ЧОГО ЖИЄ»
Вперше надруковано в журн. «Радянське літературознавство», 1947, № 7-8, стор. 101—105.
Зберігся автограф без підпису і дати (ф. 2, № 849).
Датується 1901 р. на підставі листування поетеси з М. Пав-ликом та І. Франком, в якому е відомості про історію написання статті. У листі до М. Павлика від 3 липня 1901 р. Леся Українка просить дізнатися в М. Ганкевича, одного з лідерів української соціал-демократичної партії в Галичині і редактора журналу «Воля», про долю «скількох рукописів моїх товаришів», надісланих йому для публікації в журналі «Воля». Як видно з листа поетеси до І. Франка від 20 вересня 1901 p., Леся Українка передала М. Ганкевичу переклади українською мовою «Маніфесту Комуністичної партії», якогось одного твору Ф. Енгельса, праці італійського вченого і популяризатора марксизму Лабріоли та брошури польського соціал-демократа Шимона Дікштейна «Хто з чого жиє», широковідомої у той час у Росії. Переклади здійснила група українських соціал-демократів, прізвища яких в листі не названі.
З цих рукописів була надрукована тільки брошура Дікштейна, але без «Додатка», написаного Лесею Українкою. Автограф статті виявлений в архіві М. Ганкевича після його смерті.
Подавться за автографом.
Лабріола Антоніо (1843—1904)—літератор і філософ, пропагандист марксизму, активний діяч італійського і міжнародного робітничого руху.
«МИХАЭЛЬ КРАМЕР»
Последняя драма Гергарта Гауптмана
Друкується вперше за автографом. У перекладі українською мовою статтю опубліковано в журн. «Всесвіт», 1976, № 3, стор. 3-15.
Чистовий автограф статті за підписом «Леся Українка» зберігається в Центральному партійному архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (ф. 170, on. 1, од. зб. 151, арк. 1—60). У тексті автографа авторка викреслила у кількох місцях по одно-му-два речення, які здебільшого повторювали сказане раніше.
Стаття написана спеціально для журналу «Жпзнь», але у зв’язку з його закриттям надрукована не була. Датується червнем
1901 р. на підставі листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської
з Кімполунга від 17 червня 1901 p., в якому поетеса повідомляв про завершення роботи над статтею:
«...в неділю хтось на пошту до полудня спізнився, бо намагався викінчити того ж таки дня статтю для «Жизни», але викінчив тільки аж пополудні». Таким чипом, стаття була завершена 10 червпя (в неділю) 1901 р.