Різновид зла, який уособлював Мілошевич, завжди важко було зрозуміти. Він був культурним, інтелігентним та вмів подати себе іншим людям так, аби полестити їм і змусити йому довіряти. За деякими даними, зовнішньополітична команда Буша-старшого була спантеличена тим, як «їхній друг» Мілошевич перетворився з добропорядного банкіра та бюрократа на вогнедишного сербського націоналіста, який обстоював політику етнічних чисток проти своїх громадян. Це підказує ключове питання цієї книги, а також нашого нинішнього світового порядку: «Монстрами народжуються чи стають?»
Я не маю наміру відкривати дебати в стилі «Природа проти виховання» про генетику психопатів або довготривалий вплив складного дитинства на особистість. Я витратив надто велику частину свого життя, ставлячи та відповідаючи на запитання про витоки мого шахового успіху, і єдиним висновком, у якому я впевнений, є те, що із самого дитинства мені пощастило знайти гру, що ідеально відповідала моїм талантам. Тому я з радістю залишу ці теорії психологам і генетикам.
Зараз мені йдеться про потенційне зло проти реалізованого зла, а також про роль суспільства в тому, щоб не дати першому стати другим. На якому етапі інші мають узяти на себе частину відповідальності за злочини вбивці? За злочини, яким вони могли б запобігти? Не в сенсі, звісно, що вбивця не несе відповідальності за свої дії. Уже й так забагато виправдань знаходять для злочинців різного штибу, неначе поняття особистої відповідальності можна виключити, коли вдається вигадати мотив. Путінське вторгнення в Україну не стає більш стерпним, якщо повірити, що він був наляканий розширенням НАТО, ніж якщо в це не вірити. Говорити українцям, що вони спровокували Путіна, відмовляючись від нього та прямуючи до Європи, — це однаково, як казати сексуально переслідуваній жінці, що вона має носити довші спідниці. Не треба плутати, хто саме є кривдником, а хто — жертвою! Якщо ми не в змозі зберігати цей баланс моралі й наші уявлення про те, що є правильним, а що — неправильним, ми стаємо надто вразливими для пропаганди.
І практичною стороною питання є попередження. Безглуздо відмовлятися від оборони лише тому, що ми будемо морально праві, якщо нас почнуть атакувати. Безумовно, треба засуджувати, переслідувати та карати порушників, але не треба полегшувати їм завдання. Гарним уроком тут є сучасна казка Орсона Веллса про скорпіона та жабу. Жаба перевозить скорпіона через річку на своїй спині, переконана його логічними аргументами, що він її не вжалить, бо інакше обоє помруть. Посеред річки скорпіон жалить жабу, і та, помираючи, питає: «Де ж логіка? У цьому немає логіки!» А скорпіон відповідає: «Я знаю, просто не зміг стриматися. Такий уже в мене характер»[20].
Практична мораль полягає в тому, що не слід довіряти скорпіонові через логіку й що ваше право не дуже допоможе вам, коли ви помрете. Іншим уроком є те, що не всі діють у спільних найкращих інтересах або навіть у своїх власних найкращих інтересах і що істинна природа може переважити логіку та інстинкт самозбереження. Я думаю про це щоразу, коли чую, як європейські дипломати говорять про бажання досягти взаємовиграшного сценарію з Путіним щодо України.
Таке ставлення варте захоплення до певної міри, і в цьому полягає саме визначення дипломатії: хоча б сказати, що вашою метою є обопільний виграш. Було б дуже добре, якби всі кризи чи конфлікти можна було закінчити взаємною вигодою або принаймні взаємним задоволенням. Але думка, що так може статися з Путіним або з ІДІЛ, ігнорує істинну природу ворога. Єдина мета Путіна — залишитися при владі, і заради цього він пішов навіть проти такої потрібної йому співпраці з вільним світом. Зараз Путіну потрібні конфлікт і ненависть, і як ви вестимете з ним переговори, не зраджуючи ваші ідеали й ваш народ? Аль-Каїда та ІДІЛ прагнуть викорінити й знищити сучасний світ прав та свобод. Як плюралістичне ліберальне суспільство зможе вести переговори з таким баченням світу до взаємної вигоди? Воно не зможе.
20
З фільму «Confidential Report» (він же «Mr. Arkadin», 1955 р.) сценариста й режисера Орсона Веллса. Пізніше вийшов однойменний роман О. Веллса.