— І мені, — зітхнув Сем.
— Але ж для вас це й на краще.
— Чому?
— Бо якщо в них не вистачить грошей, Оскару доведеться продати вам свою частку Естейт-хаусу, і ви отримаєте те, за чим прийшли.
— Ви справді вважаєте мене таким чудовиськом?
— Я вас майже не знаю. І тим паче й гадки не маю, що ви про все це думаєте.
Це зауваження Сем пропустив повз вуха.
Нащо сваритися на самому початку прогулянки? Натомість спитав:
— Як думаєте, вони лишаться разом? Тобто більше ніколи не розлучаться?
— Хтозна. Мені здається, що цілком можливо. У них обох більше нікого немає. Але де вони житимуть?
— Там, де й живуть. Якщо Оскар не хоче продавати свою частку, то Г’ю на свою теж не зможе знайти покупців.
— А ви що робитимете?
— Пошукаю інший будинок.
— У Баклі?
— Не знаю. Я тут ще нічого до пуття не бачив, а тим паче не цікавився, яка нерухомість виставлена на продаж.
Якийсь час Керрі мовчала. Вони йшли доволі швидко заметеною снігом дорогою. Ліворуч від них плавно спускалися до води засипані снігом поля, а праворуч височів невеликий буковий ліс. Поміж товстих стовбурів виднілися відбитки слідів кроликів і пташок. Над головами кричали граки, а з безлюдного берега долинало протяжно-сльозливе булькання кроншнепів.
— Я б хотіла побачити вашу фабрику, — раптом сказала Керрі.
Сем і подумати не міг, що її може цікавити фабрика.
— Справді? — здивовано перепитав він.
— Звідки така недовіра в голосі?
— Просто там зараз немає на що дивитися. Велика порожня вогка будівля, кілька фарбувальних чанів і трохи неробочих станків.
— Але ж ви казали, що сама будівля — пам’ятник архітектури. До того ж доволі цікавий. У вас є ключ?
Вона говорила цілком серйозно.
— Звісно, — так само серйозно відказав він.
— То з’їздимо якось?
— Якщо хочете.
— Я люблю роздивлятися порожні, покинуті будівлі. Люблю уявляти, якими вони колись були, і намагаюся придумати, якими вони можуть стати. Ви, мабуть, уже дочекатися не можете, щоб узятися до цього завдання. Усе відновити й перезапустити.
— Так, — відказав Сем і подумав, яка важка робота чекає його попереду, які непереборні на перший погляд проблеми доведеться вирішувати. — Так і є. Але водночас і трохи побоююся, бо знаю, що не все одразу вдаватиметься, і я психуватиму, зриватимуся, навіть лютуватиму. Та складнощі тільки стимулюють, дають енергію — особливо коли поряд з тобою людина, яка вірить, що ти з усім упораєшся. У Баклі в мене є хороший помічник, Ферґус Скіннер. Я йому довіряю.
— Але ж після роботи в Нью-Йорку це справді кардинальні зміни.
— Якби я був молодшим, навряд чи погодився б. Але мені вже тридцять вісім. І той етап у моєму житті вже завершився. Настав час змінити курс. У світі великих грошей немає нічого приємнішого, ніж почати із самого початку, а тим паче маючи за плечима неабиякий досвід і вміння.
— Так би мовити зіграти на пониження.
— Певною мірою так. Та, бачте, я з дитинства спостерігав, як працює вовняна фабрика, і, відверто кажучи, вважаю, що немає нічого красивішого, зручнішого і кращого, ніж добре пошитий твідовий піджак. Він чудово поєднується з будь-чим, і його не соромно вдягнути хоч і на вечерю. Мені подобається запах твіду, я люблю торкатися його. Обожнюю слухати, як звучать добре налаштовані шестерні в машинах, як стукотять ткацькі верстати, з величезним задоволення спостерігаю, як працюють чесальні машини. І в цьому бізнесі працюють чудові люди. У цих чоловіків і жінок навички ткацтва, прядіння, фарбування — у крові двох-трьох поколінь. Тож я на своєму місці.
— Мені здається, що ви щаслива людина.
— Ви маєте на увазі роботу?
— Не тільки. — Керрі спинилася, замовкла і подивилася на канюка, який летів високо в небі. — Ви житимете тут. У цьому просторому, чистому, незіпсутому місці. — Вона знову пішла доріжкою. — Подумайте лише: ви зможете грати в гольф, полювати на рябчиків і фазанів, рибалити на одній із тих річок з лососем, про які говорили мені. Ви любите ловити рибу?
— Так. Рибалив у Йоркширі з батьком, коли був малий. Але ловив форель, не лосося. А от стріляти не люблю.
— Я теж. Маленькі гарненькі пташки, підстрелені, падають на землю. А потім їх подають на вечерю в «Савої»… Вони такі крихітні, завбільшки з канарейку.