Приблизно о шостій, поки вони ще готували вечерю, Оскар і Сем пішли в паб випити. Коли вони повернулися, ми з Рорі вже закінчили розвішувати плющ і падуб. Оскар сказав, що йому дуже подобається. А Сем запропонував повісити ще й гірлянду, але у нас, звісно, її не знайшлося. Тоді він пообіцяв, що, коли завтра поїде до Кінґсферрі у справах, обов’язково купить.
Який же він уважний і щедрий.
На вечерю були спагеті із соусом болоньєзе і сир, а на десерт солодкі булочки і збиті вершки. Коли після вечері ми сиділи й розмовляли, Оскар попросив усіх послухати його. Ми всі замовкли.
І він розповів, що тепер у нього є ще один будинок. Майор Біллікліфф, який був управителем у Коррідейлі, помер у лікарні в Інвернессі — і заповів усе своє майно Оскару.
Я там ніколи не була, але Сем і Керрі, звісно, бачили будинок, коли їздили по ялинку. Елфріда теж бачила, але лише один раз і то в темряві.
Тепер Оскар хоче продати свою частину Естейт-хаусу Семові та переїхати з Елфрідою в той маленький будиночок. Звісно, я не можу уявити, що вони більше тут не житимуть, однак Елфріда каже, що цей будинок для них завеликий. І справді, коли ми поїдемо, цей великий дім здаватиметься порожнім. А ще Елфріда каже, що в них з Оскаром достатньо грошей, щоб зробити будинок майора Біллікліффа дуже затишним, і там у них є сусіди — тож, якщо щось станеться, самі вони не лишаться. Але остаточного рішення ще немає. Спершу всі разом ми з’їздимо в Коррідейл і подивимося на той котедж.
Плануємо поїхати в неділю. Сем нас усіх повезе. А ще ми влаштуємо пікнік. Я спитала, чи можна взяти із собою Рорі, й Елфріда відповіла: «Звісно». Поїдемо вранці, щоб устигнути додому до темряви. Якщо нам пощастить з погодою, тоді буде справжній пікнік.
Зараз уже десята вечора, і я страшенно втомилася.
Дуже сподіваюся, що нам сподобається той котедж. Відверто кажучи, це чудово, що Оскар повернеться у Коррідейл, де колись давно жила його бабуся. Ніби колесо життя зробило повний оберт. Оскар такий милий, і я справді хочу, щоб той будиночок виявився гарним і їм у ньому було комфортно. Тоді, повернувшись у Лондон, я уявлятиму, як вони там живуть.
Свої подарунки я вже загорнула у красивий пакувальний папір, і вони мають справді святковий вигляд. Я поклала їх під ялинку в їдальні. Там уже лежало кілька інших. Придивившись, зрозуміла, що то подарунки від Керрі для всіх нас. Думаю, незабаром там з’являться сюрпризи й від інших.
Елфрідина вечірка
Того ранку Сем спустився першим. Була лише восьма година, і всі ще спали. Увійшовши на кухню, поставив грітися чайник, відчинив двері чорного ходу і випустив Гораса надвір. Погода цілковито змінилася. Бармен у «Герцогській зброї» мав слушність, точніше, мав слушність його телевізор. Холод цього ще темного ранку вже не так дошкуляв. Уночі північний вітер змінився на західний, і верхівки сосен удалині саду ледь помітно похитувалися від його легкого подуву. При світлі вуличних ліхтарів Сем розгледів, що сніг подекуди підтанув, оголивши клаптики торішньої трави. У повітрі стояв свіжий запах моху і вологої землі.
Коли Горас повернувся, Сем зайшов у дім і застав на кухні Люсі. Вона смажила собі тости.
— Доброго ранку. Що робиш?
— Я вже із сьомої не сплю. Лежала і читала. А потім почула, що хтось встав, і теж спустилася. Ти їдеш у Кінґсферрі?
— Так. Поїдеш зі мною? Хочу купити подарунки до того, як збереться натовп. А ти мені могла б допомогти.
Дороги були мокрі, але лід, який кілька днів укривав їх, уже розтанув. Затягнуте хмарами небо поступово світлішало.