Елфрідина вечірка почалася.
А о чверть на дев’яту вона вже закінчилася. Ратлі, Сінклери й Ерскіни-Ерли пішли, і їхні слова подяки ще довго відлунювали порожньою вулицею. Затрималися лише Кеннеді.
Вони приїхали на вечірку після щорічної різдвяної зустрічі в будинку для людей похилого віку. Пітер, убраний у сутану священника, з білим комірцем, одразу заявив, що чаю вже напився і булочок наївся, а от склянку віскі в хорошій компанії вип’є залюбки.
Тепер у вітальні панувала цілковито домашня атмосфера. Сем підкинув дров у камін, і всі зручно влаштувалися у кріслах, раді нарешті, що можуть сісти. Рорі й Люсі допомагали на кухні Артуру і місис Снід прибирати рештки веселощів.
Звідти доносилися радісні голоси і сміх — видно, у них вечірка ще тривала.
Елфріда, підклавши під спину подушку і знявши черевики, сказала:
— Аж не віриться, що все так швидко скінчилося. Ми цілий день гарували, а потім раз — і вже восьма. І гості починають зиркати на годинники й казати, що вже час іти.
— Це ознака гарної вечірки, — сказав Пітер. — У чудовій компанії час летить непомітно.
Він сидів у широкому кріслі біля каміна, а його дружина прилаштувалася на килимі на підлозі, обіпершись об його коліна.
— Мені сподобалася леді Ерскін-Ерл, — сказала Керрі. — У кашеміровій шалі й перлах вона схожа на маленького симпатичного хайлендського поні.
— Вона справжня зірка, правда? — засміявшись, запитала Табіта.
— Проговорила весь час із місис Снід.
— Це тому що вони обидві у комітеті зі збору коштів на церкву. І в «Жіночому інституті». Елфрідо, просто чудово, що ти запросила Снідів. З ними ніколи не виникає незручних пауз у розмові.
— Артур багато чого навчився, поки працював вуличним торговцем, — зазначив Оскар. — Ніколи не втрачає гарного шансу. Коли не розносив келихи і не говорив із гостями, устигав приймати замовлення на новорічну ніч. Емма Ерскін-Ерл замовила в нього хризантеми, а Джанет Сінклер — шість авокадо. Джанет — чарівна жінка. Ми досі з нею не були знайомі. Знали лише її чоловіка, він приходив оглянути Керрі.
— А вона архітекторка, — озвалася Керрі. — Працює в бюро у Кінґсферрі три дні на тиждень.
— І дуже хороша архітекторка, мушу сказати, — додав Пітер. — Це вона спроектувала нове крило будинку для людей похилого віку. Щоправда, тепер з новою прибудовою стара будівля здається доволі похмурою. — Він поставив склянку, трохи посовався у кріслі, ніби в нього затерпли ноги від ваги дружини, і глянув на годинник. — Табіто, кохана, нам уже час.
— Ой, не йдіть, — попросила Елфріда, — якщо тільки, звісно, у вас немає нагальних справ. Це ж найкраща частина вечірки — сидіти й обговорювати, що і як відбувалося. Лишайтеся, повечеряємо на кухні. Усе доїмо, а ще в нас є суп і копчений лосось. Сем приніс. І смачний стілтон.
— Ти впевнена? — запитала Табіта. — Бо в нас удома на вечерю тільки яйця.
— Звісно, лишайтеся.
— У такому разі я все організую, — сказала, підводячись, Керрі. — Піду гляну, що там на кухні, і пошукаю, що ми їстимемо. Ні, Семе, лишайся, ти вже свою частину обов’язків на цей вечір виконав.
— Сонечко, ти неймовірна, — мовила задоволена Елфріда. — Гукни, якщо знадобиться допомога.
— Домовилися.
Керрі вийшла з кімнати й зачинила за собою двері. На сходовому майданчику лишився тільки стіл під білою скатертиною. Усі пляшки й келихи вже прибрали. Сніди, Рорі й Люсі явно не сиділи без діла.
Аж раптом задзвонив телефон. Керрі здивовано глянула на нього і зняла слухавку.
— Алло.
— Хто це? — запитав дзвінкий жіночий голос, і на мить на лінії з’явилися якісь перешкоди.
— Керрі.
— Керрі! Це Нікола. Я з Флориди телефоную.
— Господи, що сталося? Як ти?
— Чудово. Нормально. Як справи?
— У нас щойно закінчилася вечірка. Сидимо тепер, відпочиваємо.
— А Люсі далеко?
— Унизу, допомагає прибирати. Вона тут чудово проводить час. Як Флорида? Сонячно там?
— О так. Все просто дивовижно.
— Зачекай. Я покличу Люсі.
Керрі поклала слухавку на стіл і пішла вниз. На кухні все прибрали, і місис Снід уже застібала срібні ґудзики на пальті зі штучного хутра. Артур насолоджувався останніми ковтками пива, Рорі стояв, обіпершись об раковину, а Люсі сиділа на столі.
— Але ж яка чудова вийшла вечірка! — радісно вигукнула місис Снід і тихенько гикнула. Її чорний шовковий бант трохи з’їхав набік, від чого вона мала кумедний вигляд. — О, Керрі прийшла. Керрі, я саме говорила, що вечірка вдалася. І компанія підібралася гарна.