Друга спальня була трохи меншою. У ванній кімнаті виявилося не так жахливо, як казала Роуз, та все ж умови були спартанські, і тут явно нечасто приймали ванну з ароматною піною. Сама ванна на ніжках поіржавіла і вкрилася плямами, на раковині виднілася тріщина, а лінолеум почав завертатися по краях. На дерев’яній рейці висів старенький, але чистий рушник, а на раковині лежав шматок дешевого туалетного мила.
Найкращим у ванній кімнаті, як, власне, і на кухні, виявився краєвид з вікна. Елфріда підійшла до вікна, не без зусиль відчинила його і визирнула у двір. Було тихо і спокійно, вона чула, як від легкого вітерцю ворушаться голі гілки дерев. До води полетіло два кроншнепи, пронизливо, сумно скрикуючи. Унизу розкинувся недоглянутий сад: некошена трава, бур’яни, два іржаві стовпчики зі шматками колись натягнутої між ними мотузки. Здавалося, тут роками ніхто нічого не робив. Та Елфріда цим не переймалася. Її зачаровував краєвид. Той самий, що і з вікон Роуз. Поля на схилах, розкішна блакить води, пагорби вдалечині. І цей краєвид сторицею компенсував запущеність будинку. Так, він занедбаний, але не безнадійний. Будинку, мабуть, як і людям, потрібна любов і турбота, і тоді він знову оживе. От тільки треба щось придумати з опаленням.
Ззаду почувся Оскарів голос:
— Піду надвір, огляну територію.
— Іди. Як побачиш свої бур’яни, луснеш від гордощів.
Вона чула, як він спустився вниз і свиснув, гукаючи Гораса. Затим побачила, як через кухонні двері Оскар вийшов із собакою у двір. Якусь хвильку постояв на осонні, роззираючись навколо. Потім рушив уздовж ділянки. Дійшовши до перехнябленого парканчика, зупинився, обіперся об стовпчик і задивився на чайок, що походжали узбережжям затоки.
«Треба буде подарувати йому бінокль», — подумала Елфріда. А поспостерігавши ще якийсь час за Оскаром, дійшла висновку, що йому тут цілком комфортно. Наче він опинився на своєму місці. Селянин, який нарешті повернувся додому.
Елфріда усміхнулася, зачинила вікно, вийшла з ванної і ще раз зазирнула у меншу спальню. Це точно буде кімната Люсі. Треба подумати, де розмістити письмовий стіл, адже він дівчинці потрібен. Якщо замість величезного двоспального ліжка з темного дуба поставити невеличкий диван, то звільниться місце для стола. Тільки от вікна виходять на північ — світла мало. Може, ще зробити вікно у стіні із західного боку…
Аж раптом Елфріда почула, як під’їжджає автомобіль. Визирнувши у вікно, побачила Семів «Діскавері», що спинився біля воріт. Дверцята відчинилися, і з автівки вистрибнула Люсі.
— Елфрідо!
Голос звучав радісно, ніби вперше в житті все нарешті склалося так, як вона хотіла.
Почуваючись задоволеною і щасливою, Елфріда збігла вниз вузькими сходами, розчахнула вхідні двері й широко розкинула руки.
Люсі влетіла в її обійми і, не зволікаючи, почала тараторити новини:
— Елфрідо, Елфрідо, все гаразд! Керрі поговорила з мамою. Мама страшенно здивувалася, довелося їй усе пояснювати двічі, поки вона нарешті зрозуміла, що ми вирішили. Керрі говорила дуже зважено і переконливо, вона сказала, що мама передусім мусить зараз думати про себе і Рендалла, повинна чудово провести медовий місяць і не поспішати повертатися в Англію. Матуся розповіла, що вони збираються на медовий місяць на Гаваї, а потім у Клівленд, де Рендалл також має будинок, а на всі ці поїздки, ясна річ, потрібен час. А ще сказала, що дуже-дуже вам вдячна, що вирішили залишити мене в себе.
Відчувши неабияке полегшення і щиру радість, Елфріда все-таки не забула про практичні моменти.
— А школа? — запитала вона. — Я маю на увазі твою лондонську школу.
— Ой, матуся усе владнає. Вона зателефонує міз Максвелл-Браун, все пояснить, попросить зберегти за мною місце до наступного семестру, якщо раптом я надумаю повернутися. А ще вона хотіла поговорити з тобою, однак Керрі сказала, що тебе немає вдома, тож мама пообіцяла зателефонувати іншим разом. Елфрідо, який же чудовий будиночок! А що тут робить це старе авто?
— Іржавіє.
— А де ваш автомобіль?
— Біля будинку Роуз.
— А ми вже були подумали, що, може, ви його загнали в гараж і купили замість нього цей.
— Як ти могла до такого додуматися?
— А він на ходу?
— Не знаю.
— Рорі відремонтує. О, Елфрідо, він листа отримав! Їде в Непал у середині січня. Чудово, правда? Шкода, звісно, що його не буде, поки я тут житиму, але він повернеться у серпні, бо починатиметься навчання в університеті. Елфрідо, це вітальня? Ого, ви вже й камін розпалили! Так затишно! А де Оскар?
— У саду.