Отже, моя кімната. Тут похилий дах і вікно у стелі зі смугастою шторкою. Але я його не затулятиму — лежатиму в ліжку і дивитимуся на небо. Щоб здавалося, ніби ти не в будинку спиш, а надворі. Ліжко з темного дерева, на ньому синьо-біла смугаста ковдра і шотландський плед, якщо раптом буде холодно. Ще тут стоїть білий туалетний столик із дзеркалом, яке можна повертати, і з маленькими шухлядками. А також є комод, теж із шухлядами. Біля ліжка стоїть невеличкий столик і лампа, а під стіною — великий стіл, який, до речі, дуже зручний. Думаю, колись це був кухонний стіл, бо залишилися сліди від ножа, але писати щоденник і листи тут зручно. Ще у кімнаті стоять два стільці, а на стіні є гачки, на які можна повісити одяг. Одягу я привезла небагато. Дерев’яна підлога ідеально відполірована, посеред кімнати лежить чудовий яскравий килим, а біля ліжка — маленький вовняний килимок, щоб не мерзли ноги холодним ранком. Тут усе здається зовсім інакшим і романтичним.
Елфріда з Оскаром — чудові люди. Як на мене, вони вже дуже старі, але чомусь не здаються такими, ще й розмовляють, як молоді. Елфріда висока й худа, з волоссям помаранчевого кольору. Оскар теж високий, але не такий худий. У нього густе біле волосся, дуже м’який голос і добрі очі. Керрі ще в Лондоні розповіла мені, що його дружина і донька загинули у страшній автокатастрофі. Їхні собачки теж. Я боялася з ним знайомитися, бо не знаю, про що говорити з людиною, яка пережила таке горе. Але він дуже милий, і мені здалося, що він зовсім не засмутився, коли ми з Керрі приїхали. Після обіду він запросив мене прогулятися з ним і Горасом. Горас — це Елфрідина собака. Тож ми пішли. Надворі було не дуже холодно. Спершу ми пройшлися містечком, подивилися на крамниці, трохи посиділи в церкві, а потім пройшли через поле для гольфу і вийшли на узбережжя. Пляж красивий, великий і чистий. Зовсім немає пляшок та іншого сміття. Багато мушель. Я знайшла два морські гребінці. Треба буде сходити ще раз і, звісно, взяти із собою Гораса.
Я дуже щаслива. Ще ніколи не жила в такому великому будинку. Тут добре — таке відчуття, ніби тут завжди мешкали хороші й веселі люди. Ще тут є великий сад, але о цій порі там нічого не квітне. Завтра піду його подивлюся.
Оскар
Як не дивно, але Оскар розпалив величезне багаття.
У Ґранжі, в Дібтоні, він неабияк захопився садівництвом. Ясна річ, адже часу мав удосталь — лише подеколи давав уроки гри на піаніно й інколи в неділю у церкві грав на органі. Попервах він не знав, з якого боку до того саду підступитися, адже навіть квіти на підвіконнях ніколи не поливав. Але потім з підсвідомості раптом спливли давно забуті навички, набуті в Коррідейлі у бабусі, природженої садівниці, яка так добре займалася садом, що люди приходили до неї помилуватися рослинами й запитати поради.
Багато чого Оскар навчився самотужки, помиляючись і пробуючи знову і знову. А ще опрацьовував товстелезні посібники із садівництва. Двоє місцевих чоловіків допомагали йому косити траву, підрізати дерева і копати грядки. Нове хобі швидко захопило Оскара — йому подобалося працювати фізично, подобалося планувати, саджати і просто бути на свіжому повітрі.
У Крейґан вони переїхали посеред зими, й у саду, який розкинувся на крутому схилі пагорба за будинком, роботи було небагато. Поки що Оскар лише позгрібав опале листя і почистив засмічені риштаки і ринви. Однак сьогодні зранку за сніданком Елфріда поскаржилася, що бузок дуже розрісся, гілки звисають аж на доріжку, якою вона ходить до мотузки, щоби повісити випрану білизну.
Оскар пообіцяв розібратися з тим бузком.
Після сніданку зняв з гачка ключ від сараю і пішов подивитися, що можна зробити. Погода стояла дивна — було хмарно, і прохолодне повітря, здавалося, завмерло. Час від часу хмари розходилися, і тоді виднівся шматок синього неба, але на пагорбах і досі лежав сніг, а отже — випаде ще.
Насилу прокрутивши іржавий ключ, Оскар смикнув на себе перекошені дерев’яні двері. У це темне й сире приміщення ледве проникало світло крізь засноване павутинням віконце. Оскар поглянув на стіл із квітковими горщиками. Деякі з них були биті. Також на столі лежав стос пожовклих газет і кілька старезних інструментів — лопатка для посадки розсади, садовий сікач. Ні газонокосарки, ні садового тримера не побачив. Узагалі не було ніякого сучасного інвентаря. На величезних гачках висіли старі вила й лопати. Ще лежали граблі, сапа, іржава пилка і величезна, страшна на вигляд коса. Усі інструменти були іржаві й старі. Оскар подумав, що потрібно все почистити і змазати, але, певна річ, у цьому бедламі мастила не знайшов, тому вирішив, що зазирне сюди іншим разом.