Слабинська говорила з екрану.
— Жінку, яка звернулася по допомогу, міліція відфутболила, мовляв, назване нею ім’я підозрюваного — вочевидь липове, а за вказаною адресою давно живуть двійко пенсіонерів. Жінка плакала, белькотала незрозуміле про фірму і просила оголосити по телевізору прикмети чоловіка на ім’я Григорій. Тим би й cкінчилося, аби… Аби за два дні по тому цю жінку не збило авто, а розтин показав, що вона — нещодавня породілля. На щастя, жертва ДТП встигла назватися. З’ясувалося, що живе з матір’ю. Мати свідчила: дочка була вагітна, а перед пологами зникла. За кілька тижнів повернулася без дитини. Плакала, когось шукала, кудись телефонувала. Після чого й подалася на телебачення… Факт залишився б поодиноким. Але. До того самого відділення міліції небавом звертається інша молодиця з проханням розшукати того самого Григорія і назває ту саму адресу.
Випадковість? А те, що й цю жінку за три дні після спілкування з міліціянтами збило авто на Окружній дорозі, де вона працювала повією, — випадковість?
Зірка подивилася на Олега.
— Міліція повідомила редакцію, що жінка жива, — сказала в телевізорі Іванна Слабинська. — Слухайте сповідь жертви.
На екрані — лікарняне ліжко, на ньому — мумія у бинтах під крапельницями.
— Я Оксана Гуща, — голос часом нерозбірливий і дублюється рухомим рядком.
Оксана зайшла в тяж, батько дитини від них відмовився, на Окружну вже ходити не могла — важка вагітність, жили на материну пенсію. На дев’ятому місяці її знайшов такий собі Григорій і запропонував допомогу від благодійного фонду «Деметра». Оксана погодилася і поїхала народжувати до Америки. На цьому репортаж уривався титром «Далі буде». — І що ж далі? — Зірку ця історія не схвилювала.
— Ми вийшли на цю «Деметру» і розколупали, що під законною медичною установою криється злочинний міжнародний синдикат. Проплачують пологи в Америці дуреп, як ця Оксана і попередня жінка, укладають з ними угоду англійською мовою, в якій жінки анітелень, забирають новонароджених дітей і виштовхують недоладних мам найдешевшим класом додому. Без грошей і без дитини.
— А чому ж ти одразу все не розповів у передачі? Ця твоя «Деметра», мабуть, не спить.
— З тебе вийшла б гарна бізнесвумен, все прораховуєш. Я чекаю, доки «Деметра» сама вийде на мене і запропонує умови. На які я може й пристану. Вудка в моїх руках.
— Пристанеш? За грубі гроші можеш відкрутити всю історію назад? Дозволиш злочинцям і далі грабувати й убивати?
— Саме так, Старко-Зірко, саме так, за грубі гроші. Давно впольовую нагоду. Обридло ходити під кимось. Хочу власну, незалежну програму, власний канал, дідько його мамі! Це безвідходний бізнес. Той, хто не хоче світитися, — нехай платить. Хто труситься над своїми неправедними грішми і жлобиться заплатити — зароблятиме мені популярність і рейтинги. Я не програю в усіх випадках.
— А якщо «Деметра» замовить тебе кілеру?
— Я сам вибиваю з «макарова» дев’ять з десяти. — І не боїшся отого одного, десятого?
— Старко, не навроч. Боятися немає часу. Знайшов золоту жилу і хочу її освоювати.
— А сумління?
— Сумління, сумніви, сум… Одного кореня слова! А я хочу жити весело й удатно.
— Навіщо ти мені звіряєшся?
— А ти хіба думаєш інакше?
Бойко Георгій, 16 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована.
Скарги на болі в суглобах, у шлунку, блювання. Температура 38,0. Стан середньої важкості.
Назар Марченко, 15 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована. Скарги на болі в суглобах, у шлунку, слабкі судоми. Температура 38,7. Стан стабільно важкий. Іван Залізняк, 16 років…
Марія Горда, 16 років…
Остап Кириченко, 15 років…
Tuеsday Принц Уїльям підняв слухавку внутрішнього палацового телефону.
— Папік, це я, Віллі, у мене проблема, маю до тебе розмову.
— Заходь після ланчу.
Майбутній король-юніор Сполученого королівства особливо зблизився з батьком після наглої смерті матері.
Норовиста й непогамовна леді Ді за життя стояла між дітьми й принцом Чарлзом як скеля непорушна. Особливо після оприлюднення того гречаного поля, куди вскочив благовірний. А напівосиротівши, хлопці з батьком стали неначе членами однієї бойскаутської команди.
У кабінеті батька Віллі побачив сухорляву сідницю у картатій спідниці над вовняними грубими гетрами — принц шнурував черевики. Чарлз збирався до шотландського клубу й убрався відповідно. Кілт виглядав на ньому бездоганно.
Принаймні краще за брюки, бо відпрасованими фалдами приховував деяку гандрабатість підстаркуватого спадкоємця, який уже давно убився в колодочки, а й досі не посів чільного місця на королівському сідалі.