— Папік, я хочу влаштувати вечірку.
— Тільки не кажи дідові.
— Наїхав на тебе? — співчутливо запитав Вільям.
— Конкретно.
— За віщо?
— За наш вікенд у Греції, пам’ятаєш?
— Ми тоді класно відтягнулися.
— Не кажи, мене герцог Единбурзький так взув… cказав, що я впав на хвіст перед цим торгівцем.
— Дід кричав?
— Аж захлинався.
Погляд Віллі ковзнув по газетній шпальті, де червоним фломастером підкреслено: «Герцог Единбурзький викликав на килим принца Вельського». Вільям узяв газету, вичитав:
«Причиною батьківського гніву стала нещодавня поїздка принца Чарлза та його синів — Вільяма й Гаррі — до Греції.
На запрошення грецького судовласника Яна Лациса, який узяв на себе всі витрати. На думку герцога, таке «падіння на хвіст» негідне осіб королівської крові й дискредитує монархію. Герцог висповідав синові у присутності королевиматері, королеви Єлизавети, принцеси Маргарет і численних гостей на приватному прийнятті у Сандрингхемі. Герцог розпалився від гніву і здійняв жахливий галас. На щастя, він тоді не знав, що Чарлз планував узяти на цей вікенд свою давню приятельку Камілу Паркер-Боулз, якій взагалі відмовлено у доступі до королівських апартаментів. Позаяк галасу було б більше. Кажуть, що Лацис залетів на суму понад 150 тисяч фунтів, бо фінансував гульки принца та 22-х родин його друзів на своїй яхті «Олександр». Де було обладнано дискотеку, залю для бальних танців, величезну турецьку баню, басейн і навіть майданчик для гелікоптерів».
— Тату, не зважай. Дід не злопам’ятний.
— Еге ж. Він просто злий, і пам’ять у нього добра.
— То я можу збирати паті?
— Збирай, я прикрию. Кого запросиш?
— Гадаю, Бритні Спірз.
П’ятниця
Наступного дня Зірка провадила урок. Весняний день у школі — це не те, що зимовий день у школі. Коли на вулиці вже з обіду темно, у теплому світлому приміщенні, серед друзів наука видається прийнятнішою. А ниньки з вулиці струменіє охолода від молодої зелені. Владний весняний поклик, і втримати в голові дві думки рідною мовою, не кажучи про утворення складного часу англійською чи французькою, не до снаги й відмінникам.
Зірка не зчулася, як тон уроку змінився. Десятки очей дивилися на неї запитально.
— Що сталося?
Всі загомоніли: «Петропавлович сказав, що Катя й Лялька Пономаренки отруїлися у себе на іменинах, а ніяких іменин не було. Чому Жора Бойко й Остап Кириченко теж у лікарні? І Назарко Марченко? Вони з дівчатами не дружили. І чому тільки з нашого класу? Чому ми вчимося, а іноземці вже на канікулах? У нас іспити, а в них ні…» Заледве уговтала клас.
«Титанік» нагадав, що не залишила мобілку у викладацькій.
Зірка повагалася й увімкнулася.
— Орисю, — сказала по тому кучерявій дівчинці, — сідай на моє місце. Спробуємо те, до чого готувалися. Будете по черзі викладати. Проведи заняття номер три. Тема добре відома, розмовну практику маєш. Тільки прохання — без жаргонізмів, яких ти нахапалася в американській школі. Маю нагально вийти. Леді і джентльмени, я покладаюся на вашу сумлінність.
Зірка чимдуж підганяла «жозі». Гальмонула, вбігла до парадного, біля якого за опасистим «джипом» уже стояли машини «швидкої» і міліції, не чекала ліфта. Перестрибуючи через східці, злетіла на свій четвертий поверх, побачила прочинені двері до квартири Травіати. Біля дверей товклися сусіди.
Оселю Травіати житлом назвати було важко — поламані іграшки, коробки, банки-бляшанки, пляшки з яскравими наклейками, стоси старих ілюстрованих журналів, покоцані ялинкові прикраси. Вочевидь, хазяйку приваблювало барвисте й блискуче. З кімнати долинув звіриний крик. Два санітари скручували Травіату, що пручалася з нелюдською силою.
— Травко, Травочко, — Зірка відштовхнула санітарів, схопила голову Травіати, намагалася зазирнути в її ошалілі очі. — І-і-йко, — Травка припинила опір.
Зірка вклала Травіату на постіль. Голова хворої похилилася, вона лантухом повалилася на ліжко.
— Ви їй хто? — запитав Зірку один з санітарів.
— Навіщо ви її мучите?
— Наказали забрати, — пояснив лікар.
— З нею таких нападів ніколи не було. — Зірка побачила склянку на столі, понюхала. — Матка Боска, їй же не можна алкоголю. Хто вас викликав?
— Капітан Зінов’єв, — представився міліціянт, який погладжував замотану хусточкою руку. — Прокуратура дала ордер на обшук. Ми прийшли, двері прочинені, а вона вже… така. Кричала, кусалася. Викликали «швидку».