Командо пересіпнуло, поклав виделку.
— Я їх вивела. І тобі поможу. Ось, дарю на долгую і вєчную пам’ять, — вона витягла з сумки загорнуту в газету лабораторну колбу з обірваною жовтою наклейкою. — Як користуватися, розкажу. Постав десь у калідорі, потім руки гарно вимий.
У сінцях Командо роздивився колбу. За столом брав лише магазинні продукти — ковбасу, сир, обминаючи таріль зі смаженою свининою і миску з холодцем. Лідія захмеліла.
— Чого я тут буду перед тобою шифруватися… Ти — не пацан, і я вже… повна роза. І задком, і передком перед нашим Хведорком, — грайливо осміхнулася Лідія. — У мене — хазяйство, і ти дещо надбав. Будинок до будинку, добро до добра, грошики, як той казав, до грошиків… Для престижу, як приказував мій покійний чоловік…
— Що-о?
— Злякався? Живий Олійничок мій дорогенький. Приказка така. З чоловіком розлучилась, називай його — покійний. Для сміху. — Лідія підійшла до Командо, обійняла за плечі. — Ти на мене не зважай. Це я від хвилювання. Мені від тебе нічого не треба. Ти ще не знаєш, якою я можу бути. Не люблю бабодурів, а ти не такий, за тобою жінка…
У двері затарабанило. Командо відчинив.
— Тут вас шукають, — гукнув пацан.
— Льонько, ти справжній товариш, біжи гуляй.
— Та ні, вас шукають. Міліція питає, де ваш будинок.
У дворі вже товпилися люди в цивільному і міліціянтських одностроях, стояв службовий газик. Міліціянт увійшов до сінців.
— Ваше прізвище, ім’я та по батькові? — запитав.
Командо намацав у кишені, подав паспорт.
— Ось ордер на обшук.
— У мене?
— Це ваш будинок?
— Мій.
— Прошу пойнятих пройти до кімнати.
У кімнаті Командо побачив на столі одну тарілку, одну чарку, одну виделку. На прочиненому вікні, що виходило у протилежний бік, тріпотіли відірвані смужки паперових заклейок. Серед тарілок лежав маленький червоний стільниковий телефон. З відеокамерою.
Травіата годувала собак, вони підстрибували, хапали на льоту.
— Ко-о-отики, — щасливо муркотіла Травіата.
— Привіт, Травко, — підійшла Лідія.
— Лі-і-іка, бачиш, ко-о-отики.
— Що, кабиздохи, повернулася ваша мамка дурнувата?
Травко, може, тобі заміж, га? Знайди такого самого придурка, удвох більше собак нагодуєте. Жартую. У мене інші плани, допоможеш подрузі?
— Под-у-у-узі.
— А чого не на роботі?
— Го-о-о-ова. Тут, — торкнулася скроні, — Мене кололи.
Ска-а-азали, гуля-а-ать більше треба.
— Пішли, діло є.
У квартирі Травіати Лідія гидливо скинула зі столу недоїдки, прицілилась на табурет, передумала.
— Смітник у тебе. А казала, Зірка глядить. Таку квартиру занапастили. Скільки тут метрів?
— Ме-е-трів.
— Говорили-балакали, сіли й заплакали. — І-і-йка помагає.
— Ось документ один. Підписати треба, розумієш?
А я щось за це дам.
— Дам, — Травіата подивилася в руки Лідії.
— Як підпишеш. Дивись. Хочу над тобою опікунство оформити. Глядітиму за тобою.
— А І-і-йка? — Їй ніколи, ач грязоту розвели, тарганів розплодили цілу ферму. Немає на них покупців, тарганячою мільйонершою можна було б стати. Підписуй. Ось тут і тут. Молодець.
В обгін автам мчала «швидка допомога», зневажала світлофори. Біля токсикологічного відділення вивантажили ноші з жінкою. Світлі хімічні кучерики, прилипли до спітнілого лоба.
Бойко Георгій, 16 років, температура 37,5. Скарги на болі в суглобах, часта втрата свідомості, стан середньо-важкий.
Проведено тестування. Лікування згідно програми.
Марія Горда, 16 років, температура 37,7, скарги на болі у суглобах і м’язах ніг і рук, запаморочення, стан важкий.
Проведено тестування. Лікування згідно програми.
Король Валентина Валентинівна, 50 років, надійшла з симптомами гострого отруєння. Блювота, диспепсія, болі в кістках, непритомна.
Проведено промивку шлунку, обстеження триває.
Wednesday Британська преса повідомила, що на територію СентДжеймського палацу принца Вельського Чарлза через сторожу прокрався 33-річний італієць. Упродовж восьми годин вештався коридорами, ніким не помічений. Заблукав, утомився і заснув у приміщенні, що межувало з помешканнями принца Чарлза.
Тільки вранці прибиральник виявив порушника, той мирно хропів на підлозі. Поліція затримала і відпустила італійця, переконавшись, що злочинних намірів не мав, а натомість — правдиві проблеми з психікою.
«Скоро на голову вилізуть!» — зітхнула англійська королева.
Знову четвер
— Я ж не збрехала про дачу? — запитала Лідія Олійник в кабінеті Кулик.