Балінт промовчав, тільки чекав, чекав із завмерлим серцем, що тепер буде.
Султан схрестив руки на грудях і сказав:
— Ти, напевне, знаєш, що Угорщини як країни більше не існує.
Балінт Терек зблід. У нього аж подих перехопило.
— Ті кілька фортець,— вів далі султан,— які ще тримаються, житимуть недовго. У цьому році здадуться і вони. (Балінт Терек глибоко зітхнув). Отож мені потрібен для Буди добрий паша. Такий, щоб він не був чужим ні угорцям, ні мені. Ти прекрасна людина. Я поверну тобі всі володіння, що ти мав.
Балінт пильно дивився на султана, губи його заворушилися. Але він так і не промовив жодного слова.
Султан проводив далі:
— Ти зрозумів, про що я кажу? Адже ти знаєш турецьку мову?
— Так,— відповів Балінт.
— Отож я хотів би зробити тебе будайським пашею.
Плечі Балінта здригнулися, проте обличчя лишилося серйозним і скорботним. Погляд його ковзнув з обличчя султана на мангал, крізь арабески якого, червоніючи, жевріли вуглини.
Султан замовк на мить. Мабуть, він чекав, що Балінт за турецьким звичаєм впаде йому до ніг, або ж за угорським звичаєм поцілує йому руку, чи принаймні щось відповість. Але Балінт мовчав, схрестивши руки на грудях, ніби забувши, що стоїть перед султаном.
Султан насупився. Він двічі пройшовся по кімнаті. Тоді знову зупинився і нетерпляче запитав:
— Може, тобі це не до душі?
Балінт отямився.
В короткі миті безмовності душа його опинилася далеко, облетіла всі чудові замки, рідні ліси, поля; він обнімав дружину, цілував дітей, мчав на своїх улюблених конях, вдихав повітря рідної землі... Голос султана ніби пробудив його зі сну.
— Милостивий повелителю,— мовив він, глибоко розчулений,— якщо я правильно зрозумів твої слова, ти хотів би призначити мене на місце Вербеці?
Султан похитав головою.
— Ні. Вербеці помер. Він помер ще в тому році, коли ти виїхав з країни. Це місце лишалося вільним. Я хотів би, щоб ти став справжнім пашею. Я виділю тобі найбільший пашалик[54] і дам найбільшу свободу.
Приголомшений Балінт дивився на султана.
— Але як же, ваша величносте? — промовив він нарешті.— Мені стати угорським пашею?
— Ні, турецьким пашею.
— Турецьким пашею?
— Так, турецьким. Я ж сказав: Угорщини більше не Існує, отож немає більше і угорців.
— Це щоб я став навіки турком?
— Авжеж.
Голова Балінта Терека схилилася на груди. Він зітхнув, глянув султанові в обличчя і сумним голосом промовив:
— А якось інакше не можна?
— Ні.
Балінт Терек заплющив очі, важко дихаючи.
— Ваша величносте,— промовив він нарешті.— Я знаю, що ви не звикли слухати пряме слово, але мені на старості років кривити душею не личить... Я завжди кажу те, що думаю.
— А що ти думаєш? — крижаним тоном спитав султан. Балінт Терек зблід, але відповів спокійним, рішучим голосом:
— Те, що коли навіть уся країна у твоїх руках і всі угорці стануть турками, то й тоді я турком не стану! Ні! Ні!
9
Велі-бей з жахом слухав розповідь Балінта Терека про його таємну бесіду з султаном.
— Божевільний! — вигукнув він.— Я голову даю відрубати, що вже сьогодні вночі ночувати тобі у Кривавій вежі.
Бей цілу ніч походжав подвір'ям, чекаючи наказу султана.
Однак розпорядження не надійшли ні в ту ніч, ні в наступні дні.
Через тиждень у Семибаштовому замку з'явився старий шейх-уль-іслам[55].
— Тут у вас перебуває якийсь знатний гяур,— звернувся він до бея.— Його звати Балінт Терек.
— Так,— відповів бей, схиливши голову у поклоні.
— Падишахові, хай благословить його аллах на довгі літа, полюбилася думка зробити цього чоловіка правителем наших угорських володінь. А невірний не бажає перейти в нашу віру.
— Собака!
— Я попросив падишаха, хай благословить його аллах на довгі літа, щоб він дозволив мені глянути на того в'язня, може, мені пощастить що-небудь зробити. Ти ж знаєш, сину мій, що я вже літня й досвідчена людина.
— Ти мудрий з наймудріших, високоповажаний шейху. Ти Соломон нашого часу!
— І я теж так гадаю, що будь-який вузол можна як-небудь розплутати. Для цього потрібні терпіння і розум. Можливо, що його розчулить та обставина, що я сам особисто приніс йому світло пророка? Спочатку він тільки слухатиме мене, а потім і сам незчується, як у його серці западуть перші зернята праведної віри.