Винність як ознака військових злочинів полягає у психічному ставленні особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК як військовий злочин, та їх наслідків у формі умислу чи необережності і має свою особливість у змісті вини. Залежно від форми вини особа певним чином ставиться не тільки до суспільно небезпечного діяння та його наслідків, а також до порушення порядку несення та проходження військової служби.
Караність злочинів проти військової служби характеризується тим, що за всі військові злочини передбачені конкретні види і розміри покарань. При цьому деякі види покарань можливо застосовувати лише до військовослужбовців (наприклад, тримання в дисциплінарному батальйоні — ст. 62 КК, службові обмеження для військовослужбовців — ст. 58 КК).
Наявність усіх розглянутих ознак і утворює зміст поняття військового злочину, нормативно закріпленого у ст. 401 КК. У той же час відсутність хоча б однієї із цих ознак виключає можливість визнання того чи іншого діяння як злочину проти порядку несення військової служби (військового злочину).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Це означає, що для кримінальної відповідальності за суспільно небезпечне діяння, що вчинюється проти встановленого порядку несення військової служби, у скоєному треба встановити наявність складу військового злочину. Відомо, що склад злочину — це юридична конструкція, що являє собою систему об’єктивних і суб’єктивних ознак, указаних у КК, які в сукупності визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. Ознаки складу військового злочину знаходять своє визначення і текстуальне закріплення в диспозиції певної статті розділу XIX Особливої частини КК, а також у низці норм Загальної частини КК, наприклад вина та її форми (статті 23–25), суб’єкт злочину (статті 18–22), незакінчений злочин (статті 13–16), співучасть у злочині (статті 26–31) тощо. Усі ознаки складу військового злочину можуть бути згруповані в одиниці більш високого (за ступенем узагальнення) рівня, що утворюють структуру даного злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона, суб’єкт злочину, які отримали назву «елементи складу злочину». Вони є обов’язковими структурними одиницями складу злочину. Відсутність хоча б одного із цих елементів буде свідчити про відсутність складу військового злочину і, таким чином, злочину в цілому, а тому й про відсутність підстави кримінальної відповідальності. Отже, для встановлення підстави кримінальної відповідальності у вчиненому суспільно небезпечному діянні, що посягає на встановлений порядок несення військової служби, треба встановити наявність складу військового злочину: всіх його обов’язкових елементів і ознак. Розглянемо елементи складу військового злочину (у зв’язку з аналізом поняття цього злочину) детальніше.
Об’єкт військових злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 401 КК родовим об’єктом цих злочинів є встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби. Цей порядок визначається Конституцією України, військовими статутами, окремими законами, підзаконними нормативно-правовими актами, у тому числі наказами відповідних начальників згідно з порядком підлеглості. У концентрованому вигляді порядок несення або проходження військової служби закріплено у Військовій присязі, що приймає кожний військовослужбовець, який зобов’язаний неухильно її виконувати.
Військовий правопорядок складається перш за все із взаємовідносин начальників і підлеглих, усіх військовослужбовців між собою, порядку несення або проходження військової та спеціальних служб, порядку використання військового майна, озброєння, техніки та зберігання військової таємниці, порядку здійснення військовими службовими особами своїх обов’язків і повноважень, додержання прав військовослужбовців тощо. Як видається, порядок несення та проходження військової служби є досить широкою за обсягом категорією й охоплює різні сфери військової служби, належне здійснення якої пов’язано із неухильним дотриманням військового правопорядку.
Установлений порядок несення або проходження військової служби є обов’язковим до виконання всіма військовослужбовцями та військовозобов’язаними, які проходять збори. Він становить сутність військової дисципліни і є необхідною умовою забезпечення постійної боєздатності Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Державної спеціальної служби транспорту та інших військових формувань, утворених згідно із законами України.