— Так, міг. Типова реакція дитини, яка зазнала насильства, як не дивно, — підлабузнюватися до кривдника й нападати на іншого з батьків. Філіпп, здається, зневажає обох, а надто батька. Це не відповідає профілю, але я впевнена, що багато хто не відповідає. Я не можу сказати, скільки разів я вела справи проти дітей, які вбили своїх батьків-насильників. Урешті-решт, вони не витримують. Хоча в більшості випадків до вбивства не доходить.
— Чи міг він зазнати насильства від когось іншого й зараз звертати провину?
Ґамаш пригадав коментар Клари про Бернара Маленфана. Вона сказала, що той був задирака й усі хлопці його боялися. Вона навіть припустила, що Філіпп, можливо, зізнався б у вбивстві, якби це допомогло уникнути побиття з боку Бернара. Він поділився своїми думками з Коен.
— Можливо. Ми тільки починаємо розуміти, наскільки згубним може бути знущання і якої шкоди можуть завдати нападники. Філіпп може стати жертвою знущань, і це, безумовно, змусить його злитися, відчувати себе безсилим, безпорадним. І він може почати правувати вдома. Це знайома і, на жаль, типова реальність. Той, хто зазнав насильства, стає насильником. Але ми не знаємо.
— Це правда. Ми не знаємо. Але я точно знаю, що у справі про вбивство міс Ніл проти Крофта немає жодних доказів.
— Утім, ми маємо його зізнання.
— Зізнання людини, яка несповна розуму. Цього не досить. Ми повинні мати докази. Іноді наша робота полягає в тому, щоб рятувати людей від них самих.
— Інспекторе Бовуар, що ви думаєте?
Найменше Бовуарові хотілося опинитися в цій ситуації.
— Я гадаю, що є підстави серйозно розглянути питання про порушення справи проти Метью Крофта за вбивство Джейн Ніл. — Говорячи це, Бовуар дивився на Ґамаша. Ґамаш кивав головою. — Ми маємо свідчення Філіппа, — продовжував Бовуар, — які відповідають усім доказам, і ми маємо вагомі непрямі докази того, що для вбивства потрібен вправний мисливець із луком, яким Філіпп не був. Крофт чудово описав сцену, навіть показав нам, як Джейн Ніл лежала. І він знав про оленячу стежку. Усього цього в поєднанні із зізнанням Крофта цілком вистачає, щоб висунути звинувачення.
Метр Коен відправила до рота виделку з гіркою салату «Цезар».
— Я перегляну ваші звіти й повідомлю своє рішення після обіду.
Дорогою до відділку Бовуар намагався вибачитися перед Ґамашем за те, що заперечив йому.
— Не треба мені поблажливого ставлення, — засміявся Ґамаш, опускаючи руку на плече Бовуару. — Я радий, що ти висловив свою думку. Я просто роздратований, що ти навів такі сильні аргументи. Мадам Коен, швидше за все, погодиться з тобою.
Ґамаш мав рацію. Коен зателефонувала з Ґренбі о 15:30 і наказала Ґамашу заарештувати Крофта і звинуватити його в ненавмисному вбивстві, утечі з місця злочину, перешкоджанні слідству та знищенні доказів.
— Господи, вона направду висуває проти нього обвинувачення, — прокоментував Бовуар.
Ґамаш кивнув і попросив Бовуара на кілька хвилин залишити його наодинці в кабінеті начальника.
Здивований, Бовуар вийшов. Арман Ґамаш зателефонував додому й поговорив із Рейн-Марі, а потім зателефонував своєму шефові, суперінтенданту Бребо.
— Облиш, Армане, ти, мабуть, жартуєш.
— Ні, суперінтенданте. Я серйозно. Я не заарештую Метью Крофта.
— Послухай, це не тобі вирішувати. Невже мені треба розповідати тобі, як працює система? Ми проводимо розслідування й отримуємо докази, передаємо їх прокурорам, і вони вирішують, кому пред’являти звинувачення. Це не твоя парафія. Ти отримав вказівки, виконуй їх, заради бога.
— Метью Крофт не вбивав Джейн Ніл. Немає жодного доказу, що він це зробив. Є лише звинувачення явно неврівноваженого сина і його власне зізнання.
— Що тобі ще потрібно?
— Коли ти розслідував справу серійного вбивці в Броссарі, ти заарештував усіх, хто зізнавався?
— Це інша справа, і ти це знаєш.
— Ні, не знаю, суперінтенданте. Ті люди, які зізналися, заплуталися, вони задовольняли якусь незрозумілу власну потребу, хіба не так?
— Так, — насторожено погодився Мішель Бребо.
Він ненавидів сперечатися з Арманом Ґамашем, і не тільки тому, що вони були друзями. Бребо знав, що Ґамаш людина вдумлива й має свої переконання. «Але він не завжди має рацію», — сказав собі Бребо.
— Зізнання Крофта не має сенсу. Я думаю, що це його форма самопокарання. Він заплутався і йому боляче.
— Бідна дитина!
— Ні, я не кажу, що це благородно чи привабливо. Але це по-людськи. І ми не повинні йому вірити тільки тому, що він благає про покарання.
— Ти лицемірна шельма. Читаєш мені лекції про мораль у роботі поліції. Я дуже добре знаю, у чому полягають наші функції. Ти ж сам хочеш бути поліцейським, суддею і присяжними водночас. Якщо Крофт цього не робив, його відпустять. Довірся системі, Армане.