Слухаючи розповідь Мирни, Ґамаш подумав, що із задоволенням познайомився б із Тіммер Гедлі. Але було вже запізно. Він, однак, збирався познайомитись із Джейн Ніл або принаймні наблизитися до неї настільки, наскільки це можливо.
Бовуар увійшов до ідеальної домівки. Настільки ідеальної, що в ній не було життя. Настільки ідеальної, що якійсь крихітній частині його вона здалася привабливою. Він запхнув цю частину якнайглибше й удав, що її не існує.
Будинок Йоланди Фонтейн виблискував. Кожна поверхня сяяла від полірування. Коли він зняв чоботи й залишився в шкарпетках, його провели до вітальні — кімнати, єдина вада якої сиділа у м’якому кріслі й читала спортивну сторінку газети. Андре не ворухнувся й не відреагував на свою дружину. Йоланда попрямувала до нього. Власне, не до нього, а до купи викинутих ним газетних сторінок, що утворили ціле поселення із вігвамів на стильному килимку. Вона підняла їх, позгортала й поклала акуратною стопкою на журнальний столик, вирівнявши краї. Потім вона повернулася до Бовуара.
— Можливо, ви бажаєте випити кави, інспекторе?
Від такої зміни настрою його мало не вдарило батогом, але потім він згадав. Вони були в її будинку. На її території. Роль господині маєтку їй тут нічим не загрожувала.
— Ні, дякую. Мені просто потрібні деякі відповіді.
Йоланда злегка нахилила голову, наче то був милостивий жест для найманого робітника.
— Ви щось брали з дому міс Ніл?
Це запитання спричинило пожвавлення, але не з боку Йоланди. Андре опустив газету й насупився.
— А вас це стосується?
— Ми вважаємо, що міс Ніл убили. У нас є ордер на обшук її будинку і його опечатування.
— Що це означає?
— Це означає, що ніхто, крім поліції, не може туди увійти.
Чоловік і дружина обмінялися поглядами, уперше після приїзду Бовуара. Це не були погляди любові чи підтримки, швидше запитання з його боку й підтвердження з її. Бовуар був переконаний. Вони щось зробили в тому будинку.
— Ви щось брали? — перепитав він.
— Ні, — відповіла Йоланда.
— Якщо ви брешете, я звинувачу вас у втручанні в розслідування, а це, мсьє Маленфан, матиме не дуже добрий вигляд у вашому й без того разючому послужному списку.
Маленфан посміхнувся. Йому було байдуже.
— Що ви робили в будинку протягом п’яти днів, міс Фонтейн?
— Оздоблювала.
Вона обвела рукою вітальню. Кімната різала око дешевим смаком. Штори здалися йому йому трохи дивними, а потім він помітив, що візерунок був із обох боків, тож його було видно і ззовні, і в будинку. Бовуар ніколи раніше такого не бачив, але не здивувався. Йоланда Фонтейн по-справжньому існувала лише для глядачів. Вона була як ті новітні лампи, що вмикаються, коли ви плескаєте в долоні. Вона оживала з оплесками або з ляпасом осуду. Було досить будь-якої реакції, аби лише спрямованої на неї. Мовчання і самотність висмоктували з Йоланди життя.
— Чудова кімната, — збрехав він. — А решта будинку така ж елегантна?
Вона почула його оплески й почала діяти.
— Ходімо зі мною, — стрепенулася жінка, практично тягнучи Бовуара крихітним будинком. Будинок був схожий на готельний номер, стерильний і безликий. Здавалося, Йоланда стала такою самозаглибленою, що перестала існувати. Вона нарешті поглинула саму себе.
Бовуар побачив прочинені двері з кухні, і в його голові майнула здогадка. Простягнувши руку, він відчинив їх і миттю опинився на сходах. Його очам відкрився повний безлад.
— Не спускайтеся туди, то територія Андре.
Він проігнорував Йоланду й швидко рушив вогким приміщенням, поки не знайшов те, що шукав. Пара ще мокрих високих гумових чобіт і лук, притулений до стіни.
— Де ви були того ранку, коли вбили Джейн Ніл? — запитав Бовуар Андре, коли вони повернулися до вітальні.
— Спав, де ж іще?
— А як щодо полювання?
— Можливо. Не знаю. Маю ліцензію, ви знаєте.
— Я не про це. Ви полювали вранці минулої неділі?
Андре знизав плечима.
— Я бачив брудний лук у підвалі.
«Не почистити своє спорядження — цілком у стилі Андре», — подумав Бовуар. Але дивлячись на стерильний будинок, він зрозумів, чому Андре може тужити за брудом. І безладом. І часом, проведеним далеко від поліролю для меблів із запахом лимона.
— І ви думаєте, що він мокрий і брудний від минулого тижня? — зареготав Андре.