– Ну, коли я був там учора, – продовжував він, – Квасек мене прогнав. Проте мене щось непокоїть, мені треба ще раз побачити ті фото, що були на її комоді. Я міг би їх сфотографувати вчора, а зараз міг спокійно подивитися на них на ноутбуці. Облажався.
– В тебе передчуття? – запитала Вероніка з легкою посмішкою. – Мабуть, це те, що характеризує найбільших детективів. Передчуття вирішують найскладніші головоломки.
– Не смійся з мене, я не прикидаюся детективом. Це просто розвага для хлопця з пухлиною мозку. Якщо завтра з’являться ці журналісти, я більше в цей будинок не зайду. Сьогодні це ще можна зробити. І ні, передчуття нема, скоріше мене щось непокоїть, нібито я чогось не помітив на цих фото.
– До Жешува поїдемо. До будинку Зенобії заглянемо. Проте я ставлю одну умову.
– Яку?
– Ми зайдемо ще в торговий центр, мені потрібно щось купити, я не ходила по магазинах добрий місяць, і мені потрібні деякі речі. Будеш служити моїм носильником.
– Із задоволенням. Може, я теж щось куплю.
– Я чудовий порадник зі стилю. – Цього разу її посмішка була широкою і навіть променистою. – Ми тобі купимо багато гарних речей.
– Чудово. Я за.
– Круто.
Вероніка піднялася з ліжка, і халат на мить відкрив її пружне стегно. Кшисєк глибоко зітхнув. Це буде нелегкий день. Звичайно, приємний, але нелегкий.
Мало що може здивувати досвідченого поліцейського, а Генрі вважав себе таким. Робота вчила його щодня: мати залізний шлунок, холодний розум, нещадний розрахунок і, у багатьох випадках, алкоголізм. Чоловік також швидко пізнав своїх ближніх, ловив брехню на льоту, бо майже всі йому брехали, починаючи від перевірки на дорозі "тут обмеження швидкості п’ятдесят кілометрів на годину?", через дрібні злочини, "Я забув заплатити в касі, буває ж таке, так?", до серйозних випадків: "Я не вбивав свою дружину, пане, ви що?!".
Однак він був здивований, коли двері до його кабінету, якщо можна так назвати трохи затхлу і давно нефарбовану кімнату в поліцейському відділкові, відчинив найдивніший чоловік, якого він коли-небудь бачив. Звісно, він ніколи не сміявся з інвалідів, бо в них і не було нічого смішного, але дивності цього випадку відмовити не міг. Чоловік був, може, півтора метра на зріст, хоча, якби його розтягнути на мадейовим ложу[44], він би набрав ще сантиметрів з двадцять, бо доля обтяжила його горбом. Його права рука була явно вище лівої, через що він ходив досить незграбно, а крім того, мав криві ноги, на манер чистокровного улана. На світ він дивився крізь товсті окуляри, на які спадала чолка каштанового волосся, злегка присипаного сивиною. На вигляд типу було років за сорок, тож він заслужив сивину, як пес свою юшку. Справжнє здивування прийшло лише тоді, коли чоловік представився.
– Казімєж Барщик, журналіст.
Потворний незграбний чоловік простягнув руку і, привітавшись, заліз на стіл, як чотирирічний малюк, який готується до вечері.
Генрі чекав якогось плейбоя у вишуканому костюмі, енергійного, з білими зубами, з-за яких незручні питання вилітали б, як торпеди. Через мить він переконався, що не слід судити нікого за зовнішністю.
– Не буду забирати у вас багато часу, оскільки ми обоє на роботі, і, мабуть, дорогоцінна кожна хвилина.
Вважав він чудово. Говорив тихим голосом, що змусило співрозмовника автоматично нахилитися до нього.
– Крім того, що ми отримали наразі у вигляді заяви від поліції в Дубецьку, чи хочете ви мені щось сказати?
– Мені нічого додати, – автоматично випалив Генрі.
– Шкода, бо це означає, що ви ще не з’ясували деяких фактів або навмисне їх приховуєте.
– По-перше, поліція нічого не приховує. Поліція не надає інформації, важливої для перебігу розслідування, яка могла б вплинути на його результати чи полегшити зловмисникам замітання слідів. По-друге, цими словами ви даєте мені зрозуміти, що журналісти знають більше, ніж поліція.
– Вбивство Бартоша Лешьняка пов’язане зі справою про вбивства людей, які практикують нетрадиційні методи лікування. Це факт
– Я розумію, що у вас є деякі докази, щоб підтвердити це.
– У мене є розум і багаторічна практика. У даному випадку цього достатньо.
– Журналісту, на жаль, може вистачити фантазія, а у поліції повинні бути докази: вагомі й неспростовні. Вам, як слідчому журналісту, теж потрібні докази. Я на це сподіваюся.
– Вони мені потрібні, тому я намагаюся отримати їх від вас.
– Сьогодні я не ворожу панові успіху.
– День ще не закінчився.
– Пане, справою офіційно займається поліцейська дільниця в Дубецькому, прошу звернутися туди. Вони допоможуть в більшому ступені.
44
Мадейове ложе - також називається ліжком правосуддя, лавою для витягування або ліжком тортур. Згідно з народними притчами, назва походить від імені бандита Мадея, який своїми злодіяннями заслужив собі ложе мук у пеклі, що щетинилося цвяхами, гаками, ножами та іншими гострими предметами.