— Можливо, якщо ми пояснимо, хоча...
— Без доказів? — запитала Аннабет. — Гадки не маючи, що насправді сталося? Я поважаю твою думку, Пайпер. І не хочу, щоб римляни були нашими ворогами, але поки ми не зрозуміємо планів Геї, повертатись — самогубство.
— Вона має рацію, — промовила Хейзел.
Дівчина досі виглядала слабкою від морської хвороби, але потроху намагалась їсти солоні крекери. Краї її тарілки були вкриті рубінами. Пайпер майже не сумнівалась, що на початку вечері їх там не було.
— Рейна, можливо, до нас дослухається, але Октавіан — ні. Римляни зобов’язані захищати свою честь.
На них напали. Спочатку вони стрілятимуть, a posthac[4] питатимуть.
Пайпер втупилась у свою тарілку. Чарівні тарілки пропонували широкий вибір вегетаріанської їжі. Особливо їй подобались авокадо та запечена кесадилья[5] з перцем, але сьогодні апетиту зовсім не було.
Вона пригадала видіння, що бачила в кинджалі: Джейсон із золотими очима; бик з людською головою; двоє велетнів у жовтих тогах, які підіймали на мотузці бронзовий глек із ями. Найгірше — вона пригадала, як тоне в чорній воді.
Пайпер завжди любила воду. Мала приємні спогади про серфінг із батьком. Але після того, як вона побачила в Катоптрісі це видіння, то дедалі частіше думала про стару черокійську байку, яку розповідав дідусь, щоб онука трималася подалі від ріки поряд із їхнім будинком. Він розповідав, що черокі вірили в добрих водяних духів, на кшталт грецьких наяд. Також вони вірили в лихих водяних людожерів, які полювали за смертними з невидимими стрілами і любили топити маленьких дітей. .
— Ваша правда, — сказала вона. — Ми повинні летіти далі. Не тільки через римлян. Слід поспішати.
Хейзел кивнула.
— Немезида сказала, що маємо тільки шість днів до смерті Ніко і падіння Рима.
Джейсон нахмурився.
— Тобто Рим-Рим, не Новий Рим?
— Гадаю, так — відповіла Хейзел. — І в такому випадку часу зовсім небагато.
— Чому шість? — спитав Персі. — Як вони збираються знищити Рим?
Ніхто не відповів. Пайпер не хотіла додавати поганих новин, але відчувала, що мусить.
— Це не все, — промовила вона. — Я дещо бачила у своєму кинджалі.
Здоровань Френк завмер із виделкою зі спагеті біля рота.
— Дещо?
— Не зовсім зрозуміле. Це переплутані зображення, але я бачила двох велетнів в однаковому одязі. Можливо, близнюків.
Аннабет удивлялась у чарівний відеоряд з Табору Напівкровок на стіні: зараз показували вітальню Великого Будинку, де в каміні палав заспокійливий вогонь, а Сеймур, опудало голови леопарда, задоволено хропів над камінною дошкою.
— Близнюки, як у пророцтві Елли, — промовила Аннабет. — Якщо визначимося із цими рядками, зможемо з’ясувати щось важливе.
— Мудрості доньку самотній шлях чекає, — промовив Персі. — Знаком Афіни вона Рим запалить. Це певно про тебе, Аннабет! Юнона сказала мені... ну, сказала, що на тебе чекає важке завдання у Римі. І що сумнівається, чи ти впораєшся. Але я знаю, що вона помиляється. .
Аннабет глибоко вдихнула.
— Рейна хотіла мені сказати дещо, за мить до того, як корабель вистрелив у нас. Вона казала, що поміж преторів існує давня легенда — щось пов’язане з Афіною. Вона говорила, що це може виявитися причиною того, чому греки та римляни ніколи не ладнали.
Лео з Хейзел тривожно переглянулися.
— Немезида згадувала щось схоже, — промовив Лео. — Вона говорила про якісь старі рахунки, які слід звести...
— Єдине, що здатне урівноважити дві сутності богів, — пригадала Хейзел. — Помста за давню образу.
Персі намалював сумний смайлик у своїх збитих вершках.
— Я був претором лише дві години. Джейсоне, ти колись чув про таку легенду?
Джейсон досі тримав руку Пайпер. Його долоня спітніла.
— Я... ну, я не певен, — сказав він. — Я поміркую над цим.
Персі замружив очі.
— Ти не певен?
Джейсон не відповів. Пайпер хотілося запитати в нього, у чому річ. Вона бачила, що він не хоче обговорювати цю давню легенду. Вона зустрілась із ним очима. Він безмовно заблагав її: «Потім».
Хейзел порушила тишу.
— А щодо інших рядків? — Вона повернула свою тарілку з рубінами. — «Близнята подих янгола зупинять, до смерті вічної сховають ключ».
— «Загибель велетнів бліда і золотом палає, з в'язниці витої звільнить її лиш .біль», — додав Френк.
— Загибель велетнів, — промовив Лео. — Усе що велетням — загибель, для нас — добре, так? Вочевидь, ми повинні знайти це щось. Якщо це щось допоможе богам подолати шизофренію, буде добре.
5
Страва мексиканської кухні; складена тортилья з начинкою, у складі якої обов’язково є сир. —