— Чудово, — пробурмотів Френк.
Джейсон спробував підвестися, що виявилося поганою думкою. Пайпер зловила його, щоб він не впав, і хлопець знову зісковзнув униз по щоглі.
— Ми можемо підняти корабель у повітря? — запитав він. — Якщо ми полетимо...
— Було б чудово, — промовив Лео. — От тільки Фестус сказав, що лівий повітряний стабілізатор розбився вщент, коли корабель врізався у причал форту Самтер.
— Ми поспішали, — зауважила Аннабет. — Намагались тебе врятувати.
— Рятувати мене — це дуже шляхетна справа, — погодився Лео. — Я просто хочу сказати, що знадобиться час на ремонт, а до цього ми нікуди не злетимо.
Персі знизав плечима й зморщився.
— Я не проти. Море — це чудово.
— Говори за себе. — Хейзел глянула на вечірнє сонце, що вже майже скотилося на обрій. — Нам слід поспішати. Ми втратили ще один день. Тепер у Ніко їх залишилось тільки три.
— Ми впораємось, — пообіцяв Лео. Він сподівався, що Хейзел пробачила йому недовіру до її брата (агов, тоді це здавалось обґрунтованою підозрою!), однак не хотів зачіпати стару рану. — Ми можемо дістатися Рима за три дні... якщо, ну, не станеться нічого непередбачуваного.
Френк рохнув. Зовні здавалось, що він досі намагається перетворитись на бульдога.
— А є гарні новини?
— Узагалі-το є, — відповів Лео. — Фестус сказав, що наш летючий стіл Буфорд удало повернувся, поки ми перебували в Чарльстоні, отже, ті орли його не дістали. На жаль, він загубив пральну торбу з твоїми штанами.
— Дідько! — гаркнув Френк. Лео подумав, що для нього це було неймовірним лихослів’ям.
Френк, безперечно, полаявся б ще, згадуючи всяких «бісів» та «лисих дідьок», але його перервав Персі, який зігнувся навпіл та застогнав.
— Світ щойно став догори дриґом?
Джейсон стиснув долонями скроні.
— Еге ж, а ще крутиться. Усе жовте. Воно має бути жовтим?
Аннабет і Пайпер обмінялись стурбованими поглядами.
— Виклик тієї бурі дуже вас вимотав, — сказала хлопцям Пайпер. — Вам варто відпочити.
Аннабет кивнула.
— Френку, допоможеш хлопцям дістатись до кают?
Френк зиркнув на Лео. Він, поза сумнівом, не мав наміру залишати його наодинці з Хейзел.
— Усе буде гаразд, друзяко, — промовив Лео. — Просто спробуй не впустити їх на сходах.
Коли всі спустились у трюм, Хейзел та Лео ніяково зустрілись поглядами'. Не беручи до уваги тренера Хеджа, який співав на шканці саундтрек з «Покемонів», вони опинилися наодинці. Тренер заміняв слово «ПО-КЕ-МОН» на «Я-ВБ’Ю-ВСІХ». Лео боявся навіть запитувати навіщо.
Спів тренера начебто тільки посилював нудоту Хейзел.
— Ох... — Вона зігнулася й охопила себе руками.
У Хейзел було гарне волосся — хвилясте й золотаво-брунатне, наче завитки кориці. Воно нагадало йому про місце у Х’юстоні, де готували відмінні чуроси[9]. Від цієї думки Лео захотілось їсти.
— Не нахиляйся, — порадив він. — І не заплющуй очі. Від цього нудота тільки сильнішає.
— Справді? У тебе теж морська хвороба?
— Ні. Але мене нудить в автівках і...
Лео спинив себе. Він хотів сказати «і під час розмов з дівчатами», але вирішив промовчати.
— Автівки? — Хейзел важко випрямилась. — Ти можеш плавати на кораблі, літати на драконі, але тебе нудить в автівках?
— Еге ж, уявляєш? — Лео знизав плечима. — Отакий я особливий. Слухай, дивись на обрій. Це незмінна точка. Це допоможе.
Хейзел глибоко вдихнула й вдивилась удалечінь. Її золоті очі виблискували, наче мідні та бронзові диски в механічній голові Фестуса.
— Краще? — поцікавився він.
— Може, трошки. — З її голосу здалося, що вона сказала це тільки з чемності. Її погляд залишався на обрії, але в Лео з’явилося відчуття, ніби вона намагається зрозуміти його настрій, аби вирішити, що сказати.
— Френк не навмисно тебе випустив, — промовила вона. — Він не такий. Він просто іноді дещо незграбний.
— Ой! — промовив Лео, пародіюючи Френка. — Упустив Лео на загін ворожих солдатів! Трясця!
Хейзел ледь стримала усмішку.
«Усмішка — це краще, ніж нудота», — подумав Лео.
— Будь з ним м’якшим, — промовила Хейзел.
Ти і твої вогняні кулі змушують Френка нервуватись.
— Хлопчина вміє перетворюватись на слона, а я змушую його нервуватись?
Хейзел не відводила погляд від обрію. Попри те Що Хедж досі співав за штурвалом пісню про покемонів, дівчина, здавалось, почувалася ліпше.