Тим часом Руфус Пласкоголовий досі вимагав у Хейзел діамант і не помічав появи Несправжнього Лео.
— Ну, дівча! — Руфус нависав над Хейзел зі стиснутими кулаками. — Дай його мені!
Хейзел притулилась спиною до стіни. Раптом земля під її ногами розкололась з таким звуком, наче хруснула суха гілка. Між її ступнями заблищав бездоганної форми діамант розміром з фісташку.
— Га! — гаркнув Руфус, коли його побачив.
Він почав нахилятись, але Хейзел скрикнула: «Ні, будь ласка!» — так, наче щиро турбувалась за громилу.
І тоді підійшов Несправжній Лео.
«Зараз почнеться, — подумав Звичайний Лео. — Несправжній Лео покаже якийсь прийом джіу-джитсу в стилі тренера Хеджа і врятує Хейзел».
Але натомість Несправжній Лео приклав верхівку свого ковпака до рота, наче то був мегафон, і загорланив:
— СТОП!
Він сказав це так переконливо, що решта дітей миттю завмерла. Навіть Руфус випростався і розгублено відступив.
Один з малих хлоп’ят захихотів собі під ніс:
— Режисер Семі.
«Семі... — Лео затремтів. — Ким у біса був цей хлопчина?»
Семі, він же Несправжній Лео, підскочив до Руфуса, сердито розмахуючи ковпаком дурника.
— Ні, ні, ні! — заволав він, шалено махаючи вільною рукою в бік інших дітей, які скупчувалися, щоб подивитись на виставу.
Семі повернувся до Хейзел.
— Пані Ламар, ваші слова... — Семі роздратовано подивився навколо. — Сценаристе! Які слова у Геді Ламар?[11]
— «Ні, благаю, злодію!» — викрикнув один з хлопців.
— Дякую! — промовив Семі. — Пані Ламар, ви повинні були сказати: «Ні, благаю, злодію!» А ви, Кларку Гейбле...
Усе подвір’я вибухнуло сміхом. Кларк Гейбл — це, здається, актор старого кіно, але більшого Лео не пам’ятав. Вочевидь, думка про те, що Руфус Пласкоголовий може бути Кларком Гейблом дуже смішила дітей.
— Пане Гейбле...
— Ні! — крикнула одна з дівчат. — Нехай буде Гері Купером.
Ще більше сміху. Руфус виглядав так, наче ось-ось вибухне. Він здіймав кулаки, ніби збирався вдарити когось. Але хіба можна відлупцювати всю школу? Хлопчина, безперечно, дратувався від того, що з нього сміються, але його крихітний мозок не здатен був зрозуміти, що замислив Семі.
Лео з повагою кивнув. Семі дійсно був схожим на нього. Лео багато років вчиняв із задираками так само.
— Так! — владно загорланив Семі. — Пане Купере, ви повинні сказати: «О, але ж діамант мій, підступна ви моя голубонько!» І загребти діамант, от так!
— Семі, ні! — запротестувала Хейзел, але хлопець схопив камінець і сунув його до кишені одним швидким рухом.
Він накинувся на Руфуса.
— Я хочу емоцій! Я хочу, щоб панночки в залі непритомніли! Пані, пан Купер щойно змусив вас знепритомніти?
— Ні! — крикнули у відповідь кілька дівчат.
— От, бачите? — заволав Семі. — А тепер спочатку!
Він крикнув у ковпак дурника:
— Почали!
Руфус просто витріщався в порожняву, намагаючись отямитися. Він зробив крок до Семі й промовив:
— Вальдезе, я...
Пролунав дзвоник. Дітлахи хмарою кинулись до дверей. Семі відтягнув Хейзел з їх шляху, в той час як малята — які поводились так, наче Семі їм підплачував, — оточили Руфуса зусібіч. Задираку затягнуло всередину школи разом з потоком дошкільнят.
Незабаром, якщо не брати до уваги привидів, Семі та Хейзел залишились наодинці.
Семі зібрав розчавлений обід Хейзел, показно струсив пил з брезентового пакета і з низьким уклоном вручив його Хейзел, наче це була її корона.
— Пані Ламар.
Хейзел з минулого взяла свій розчавлений обід. Вона, здавалось, ледве не плакала, але Лео не міг сказати чому: чи то від розради, чи то від страждань, чи то від удячності.
— Семі... Руфус тебе вб’є.
— Йому достане клепки не зв’язуватись зі мною.
Семі натягнув ковпак на кашкет, випростався і випнув свої кістляві груди. Ковпак упав.
Хейзел розсміялась.
— Ти просто ходяча халепа.
— Ох, дякую, пані Ламар!
— Будь ласка, мій «підступний голубчику».
Усмішка Семі стала невпевненою. У повітрі запанувала незручна тиша. Хейзел утупилася очима в землю.
— Не слід тобі було торкатися того діаманта. Він небезпечний.
— Ой, та годі тобі! — промовив Семі. — Не для мене.
Хейзел невпевнено подивилась на нього так, наче дуже хотіла йому повірити.
— Може статися щось погане. Тобі не...
— Я не продаватиму його. Обіцяю! Просто залишу як символ твоєї похилості.
Хейзел не втримала усмішку.
— Гадаю, ти хотів сказати «символ твоєї прихильності».
— Саме так! Нам уже час іти. Час для нашої наступної сцени: «Гіді Ламар ледве не вмирає від нудьги на уроці англійської».