Василь Гончарик привітався за руку з Новиком, потім з Лявоном, обійшов інших — Недосєку, подав руку Потапові, потис студеними пальцями долоню Степаниді.
— Я коло вас, тітко.
— Сідай, — посунулась трохи Степанида. Їй, проте, було не до Гончарика — великий клопіт засів у її голові.
— Про що тут балачка? — спитав Гончарик, далі всміхаючись принадними ямками на порожевілих щоках. Він тільки восени прийшов з армії, відслуживши на Далекому Сході, тепер збирався женитися. На його запитання, втім, ніхто не відповів, усі заклопотано набундючились, і він, щось відчувши, також зігнав з лиця милу усмішку. Степанида шепнула:
— Гужа розкуркулюють...
— Он як!
— Так, розкуркулюємо, — знову почав Новик. — І нічого розпатякувать. Колгосп під загрозою зриву. А Гуж... Наймана праця була? — запитав раптом Новик і насторожився, чекаючи відповіді.
— Яка там наймана! — сказав, наче відмахнувся, Лявон.
Але в цей час коло грубки заворушився Новиків брат Антось Недосєка.
— А той... Як тристінку строїв. Наймав, еге. Із Загряззя діда одного. Ще за гроші сварилися, Гуж його на три рублі надурив.
— О, бачиш! — пожвавішав Новик і аж угнувся перед Лявоном. — Було!
— Та чи мало... Тристінку будував! Воно, коли так...
— Не так, усе правильно. Наймана робоча сила — перша ознака експлуататора. Дарма що мало землі.
— І той... Жать помагали, — порадуваний власною кмітливістю, вів молодший Недосєка. — Наймав чи за так — не знаю. Але помагали. Кравцева дочка Маруся жала.
— Тим паче! — ще більше зрадів Новик і задоволено відкинувся за столом. — Все зрозуміло. Гайда, ставка голосування.
Степанида захвилювалася, її аж занудило, вона розстебнула кожушок, знов стала застібувати. Розуміла, Новик говорив правильно: цей Гуж уперся, не зрушиш, і на нього оглядаються інші, може, була й наймана сила — на будівництві чи у жнива, але ж... Було дуже шкода цього старого, а надто жіноту — тітку Фросину, слабовиту дочку Настульку, з якою вона того літа пасла череду. Ні, не могла вона переступити через цю жалість навіть для величезних класових інтересів. І не знала, що робити.
— Що ж, — похнюплено сказав за столом Лявон. — Коли так, проголосуємо. Хто, значить, щоб не розкуркулювати, залишити...
— Е, не так! — підхопився Новик. — Неправильно! Хто за те, щоб Гужова Івана розкуркулити, підніміть руки, — оголосив він і високо задер свою руку.
Біля грубки охоче підняв руку його брат. Потап Колондьонок, стоячи на колінах коло топки, озирнувся із роззявленим ротом і, як на якусь цікавинку, дивився на голосування. Степанида, ховаючи очі, спідлоба косила погляд у застілля, щоб бачити, як голосуватиме Лявон. Той, проте, ще більше зігнувся, улігся на стіл, а руки не підняв.
— То що, — невдоволено сказав Новин і опустив руку на стіл. — Хто проти розкуркулення?
Не підводячи голови від столу, ворухнув у повітрі долонею Лявон, і Степанида тоді теж трохи підняла руку.
— Значить, два на два! — розчаровано сповістив Новик. — От так так! А ти, Гончарику? — раптом утупився він у Василя, і Степанида зрозуміла, що хлопець не голосував ні за, ні проти.
— Я утримався, — просто сказав Василь.
— Як це— утримався? — аж стрепенувся Новик і схопився з лави. — Як це — утримався? Ти — комсомолець, демобілізований червоноарміець? Хочеш працювати в червоній міліції і утримуєшся від гострої класової боротьби? То що ж ти — свідомо граєш на руку класовому ворогові? — розгнівано кричав він, сікаючись до Василя. Той тільки моргав гарними, ніби дівочими, очима.
— А якщо я не розібрався!
— Розбирайся! Справа колективізації під загрозою зриву. Комбід наполовину заражений правим ухилом. Сільрада проявляє опортунізм[56]. Актив — самі головотяпи. А він — не розібрався. Три хвилини тобі на роздуми, і щоб ти визначився: за що? За колгоспну політику чи проти колгоспної політики? Визнач своє політичне обличчя.
Степаниду аж трясло, наче в лихоманці, тілові стало нестерпно гаряче, піт котився по спині, відчула: зараз щось вирішиться. Від Василевого голосу залежатиме доля Гужових, а може, й доля колгоспу.
Справді, Василь думав не довше як три хвилини, щось прикинув, нагнувши додолу голову, і його пальці на колінах у синіх галіфе дрібно тремтіли. Новик стояв навпроти, чекав.
— Ну?
— Нехай. Я — за, — вирішив Гончарик і випростався.
Новик круто обернувся від нього до Лявона.
— Все! Прийнято! Більшістю голосів. Оформити протоколом. Гужов Іван підлягає розкуркуленню.
13
56
Політичний курс, який характеризується пристосуванством, безпринципністю, запопадливістю, зрадою інтересів певної політичної сили чи ідеології.