Повітря стало пронизливо холодним. Температура впала так швидко, що губи Лео потріскались, а з рота валила пара. Стіни «Будинку Вовка» вкрились інієм. Усередину ввірвались вентуси — але це були не крилаті чоловіки, ці створіння мали форму коней, з темними тілами із грозових хмар і гривами із палаючих блискавок. У деяких по боках стирчали срібні стріли. За ними з’явилися червоноокі вовки і шестирукий земленароджений.
Пайпер оголила кинджал. Джейсон підняв з підлоги вкриту кригою дошку. Лео сунув руку в пояс, але від хвилювання зміг викликати лише ментолові льодяники. Він сунув їх назад, сподіваючись, що ніхто цього не помітив, і дістав замість них молоток.
Один з вовків побрів уперед. Він волочив за ногу статую розміром з людину. На краю басейну вовк відкрив пащу і випустив статую, щоб вони її роздивились, — крижана скульптура дівчини, лучниця з коротким волоссям і здивованим виразом обличчя.
— Талія! — Джейсон кинувся вперед, але Пайпер і Лео потягнули його назад. Землю навколо статуї Талії вже обплела крига. Лео боявся, що коли Джейсон доторкнеться до неї, то теж скрижаніє.
— Хто це зробив? — закричав Джейсон. Його тіло блиснуло електрострумом. — Я вб’ю тебе власними руками.
Десь позаду чудовиськ пролунав дівочий сміх, чіткий і пронизливий. Вона вийшла із імли у своїй сніжно-білій сукні, зі срібною короною на довгому чорному волоссі. І огледіла їх глибокими карими очима, які у Квебеці здались Лео такими прекрасними.
— Bon soir, mes amis[52], — промовила Хіона, богиня снігу. Вона холодно посміхнулась до Лео. — Який жаль, сину Гефеста, ти сказав, що вам потрібен час? Боюсь, час — єдиний інструмент, якого в тебе немає.
XLIX ДЖЕЙСОН
Після битви на горі Діабло Джейсон не думав, що колись почуватиметься більш наляканим чи спустошеним.
А тепер у його ніг лежала скрижаніла сестра. Його оточили чудовиська. Він зламав золотий меч і замінив його шматком дерева. Залишалось близько п’яти хвилин до того, як цар велетнів вирветься назовні і знищить усіх. Джейсон уже викликав блискавку Зевса в битві з Енцеладом і сумнівався, що йому дістане сил чи бажання зверху, щоб зробити це знову. А отже, сподіватися було можна тільки на одну плаксиву ув’язнену богиню, на свою начебто дівчину з кинджалом і Лео, який, схоже, вважав, що може перемогти армію мороку м’ятними льодяниками.
А на додаток ще й нахлинули його найгірші спогади. Він точно знав, що робив багато небезпечних речей у житті, але ніколи не наближався до смерті ближче, ніж зараз.
Їхній ворог був прекрасним. Хіона посміхалась, темні очі блищали, як і крижаний кинджал у її руці.
— Що ти зробила? — випалив Джейсон.
— О, багато чого, — промуркотіла богиня. — Твоя сестра не померла, якщо ти про це. Вона та її мисливиці стануть чудовими іграшками для наших вовків. Я подумала, що ми будемо розморожувати їх по одному й полювати на них заради веселощів. Нехай хоч раз побудуть здобиччю.
Вовки вдячно заричали.
— Еге ж, любі. — Хіона не відводила очей від Джейсона. — Бач, твоя сестра ледве не вбила їхнього царя. Лікаон валяється десь у печері, певно, зализує рани, але його посіпаки приєднались до нас, щоб помститися за господаря. А незабаром повстане Порфіріон, і ми запануємо всесвітом.
— Зрадниця! — заволала Гера. — Ти, настирлива третьосортна богиня! Ти не варта навіть підносити мені вино, а тим паче панувати всесвітом!
Хіона зітхнула.
— Набридлива, як завжди, царице Геро! Століттями мріяла заткнути тобі рота.
Хіона змахнула рукою, і в’язниця вкрилась кригою, запечатавши простір між земляними завитками.
— Так краще, — промовила богиня. — А тепер, напівбоги, щодо вашої смерті...
— Це ти заманила Геру сюди, — сказав Джейсон. — Ти підкинула Зевсу думку закрити Олімп.
Вовки заричали, а грозові духи заіржали, готові напасти, але Хіона здійняла руку.
— Терпіння, любі. Якщо він хоче поговорити, чому б ні? Сонце сідає, і час на нашому боці. Авжеж, Джейсоне Грейс. Як і сніг, мій голос спокійний і лагідний, і дуже холодний. Мені легко нашіптувати щось богам, особливо якщо я тільки підтверджую їх найглибші страхи. Я також нашептала у вухо Еола, що йому слід видати наказ убивати напівбогів. Дрібна послуга для Геї, але я впевнена, що мене добре винагородять, коли її сини-велетні прийдуть до влади.
— Ти могла вбити нас у Квебеці, — сказав Джейсон. — Навіщо було залишати нас у живих?