Джейсон кліпнув очима. А потім усміхнувся.
— Небезпечні слова.
— Я небезпечна дівчина.
— Щодо цього я не маю сумнівів.
Він підвівся й обтрусив шорти. Потім простягнув їй руку.
— Лео хоче показати нам дещо в лісі. Ходімо?
— Як це можна пропустити?
Вона взяла його за руку і підвелася. Якусь мить вони тримались за руки. Джейсон похитав головою.
— Нам слід іти.
— Еге, — промовила вона. — Тільки дай хвилинку.
Вона відпустила його руку і дістала з кишені карту — ту саму, срібну, що вручила їй Талія від імені мисливиць Артеміди. Вона кинула картку у вогнище, і на її очах та згоріла. З цієї миті в будиночку Афродіти більше не буде розбитих сердець. Такий обряд посвячення їм не потрібен.
Її сусіди по будиночку, які стояли на галявині, здавалось, були розчаровані тим, що не побачили поцілунку. Вони почали передавати одне одному програні гроші.
Але все було гаразд. Пайпер була терплячою і бачила безліч можливостей.
— Ходімо, — сказала вона Джейсону. — На нас чекають пригоди, і їх потрібно спланувати.
LIII ЛЕО
Лео не хвилювався так сильно з того самого часу, як запропонував вовкулакам бургери з тофу. Коли він дістався вапняної скелі в лісі, то повернувся до групи і знервовано усміхнувся.
— От і прийшли.
Він викликав полум’я і направив його на двері.
Його сусіди по будиночку охнули.
— Лео! — крикнула Нісса. — Ти маєш вогняну здібність.
— Еге, дякую, — сказав він. — Я знаю.
Джейк Мейсон, який звільнився від бинтів, але досі був на милицях, промовив:
— Святий Гефест. Це означає... це така рідкість, що...
Масивні кам’яні двері широко розчинилися, і всі роззявили роти. Палаюча рука Лео тепер здавалась несуттєвою. Навіть Пайпер і Джейсон виглядали ошелешеними, а вони останнім часом бачили багато чого неймовірного.
Нездивованим здавався тільки Хірон. Кентавр насупив свої пишні брови і погладив бороду, наче йому потрібно пройти крізь мінне поле.
Це змусило Лео хвилюватись ще більше, але змінювати рішення було вже запізно. Інстинкти підказували, що він мусить показати це місце — принаймні будиночку Гефеста, і тим паче він не міг приховувати це від Хірона чи двох найліпших друзів.
— Ласкаво прошу до «Бункера 9», — сказав він настільки впевнено, наскільки міг. — Ну ж бо, заходьте.
Вони мовчки оглядали приміщення. Усе було точно таким, яким його залишив Лео, — велетенські машини, робочі столики, старі мали і схеми. Змінилась тільки одна річ. На центральному столі лежала голова Фестуса, така ж побита і підгоріла, як після останнього падіння в Омасі.
Лео підійшов до неї, з гірким присмаком у роті, і погладив чоло дракона.
— Вибач, Фестусе. Але я не забуду про тебе.
Джейсон поклав руку йому на плече.
— Гефест доставив його сюди для тебе?
Лео кивнув.
— Але ти не можеш його полагодити, — припустив Джейсон.
— Ні, — сказав Лео. — Але я знову використаю його голову. Фестус вирушить із нами.
Пайпер підійшла і нахмурилася.
— Що ти маєш на увазі?
Перш ніж Лео устиг відповісти, Нісса крикнула:
— Агов, подивіться на це!
Вона стояла біля одного з робочих столиків і перегортала сторінки альбому — схеми безлічі різних машин і зброї.
— Ніколи не бачила нічого подібного, — промовила вона. — Тут більше приголомшливих задумів, ніж у майстерні Дедала. На одні лише прототипи піде ціле століття.
— Хто збудував це місце? — запитав Джейк Мейсон. — І навіщо?
Хірон мовчав, але Лео зосередився на настінній мапі, яку бачив у свій перший візит. На ній був зображений Табір напівкровок з рядом трирем[53] у затоці, катапультами на пагорбах навколо долини, окопами й місцями засідок.
— Це штаб-квартира воєнних часів, — сказав він. — На табір нападали, чи не так?
— Під час Війни Титанів? — запитала Пайпер.
Нісса похитала головою.
— Ні. До того ж ця мапа здається дуже старою. Ця дата... хіба там не 1864 рік?
Усі повернулися до Хірона.
Кентавр збентежено змахнув хвостом.
— На табір нападали багато разів, — визнав він. — Ця мапа з часів останньої Громадянської війни.
Вочевидь, Лео був не єдиним, хто заплутався. Інші діти Гефеста глянули одне на одного і нахмурились.
— Громадянська війна... — промовила Пайпер. — Тобто американська Громадянська війна, яка відбувалась сто п’ятдесят років тому?
— І так, і ні, — відповів Хірон. — Два конфлікти — у смертних та напівбогів — віддзеркалюють одне одного, як зазвичай і траплялось у західній історії. Пригадайте будь-яку громадянську війну чи революцію з часів падіння Риму. Вони відзначають час, коли напівбоги бились одне з одним. Але ця Громадянська війна була особливо жахливою. Для американських смертних це досі найкровопролитніший конфлікт усіх часів — гірший за втрати під час двох світових війн. Для напівбогів вона була так само спустошливою. Навіть тоді ця долина була Табором напівкровок. У цих лісах відбулась жахлива битва, що тривала багато днів і скінчилась надзвичайними втратами з обох боків.