— Тобто дракони?
— Споріднені види. Ти навчишся їх відрізняти на заняттях із боротьби з монстрами.
— Заняття з боротьби з монстрами. Авжеж, у мене саме є чорний пояс у цьому.
Дівчина навіть не спробувала посміхнутися. «Сподіваюся, вона не завжди така серйозна», — подумав Лео. Має ж бути хоч якесь почуття гумору в його родичів по батьківській лінії?
Вони пройшли повз пару хлопців, які майстрували заводну іграшку. Принаймні цим вона здавалася. Це був шестидюймовий кентавр (напівлюдина, напівкінь), озброєний крихітним луком. Один з таборян прокрутив хвіст кентавра, і той з гуркотом ожив. Він поскакав по столу, волаючи: «Помри, комаре! Помри, комаре!» — і стріляючи на всі боки.
Вочевидь, це траплялося не вперше, тому що всі швидко попадали на підлогу, окрім Лео. У його сорочку встигли встромитися шість стрілоподібних голок, перш ніж один з таборян схопив молот і вщент розтрощив кентавра.
— Дурнувате прокляття! — змахнув молотом до неба таборянин. — Я всього лише хочу чарівний засіб проти комах! Хіба я так багато прошу?
— Ай, — вимовив Лео.
Нісса витягла голки з його сорочки.
— Нічого страшного. Ходімо звідси, доки вони його не відновили.
Дорогою Лео тер груди.
— Часто таке буває?
— Останнім часом, — відповіла Нісса, — усе, що ми майструємо, перетворюється на мотлох.
— Прокляття?
Нісса насупила брови.
— Я не вірю в прокляття. Але щось дійсно не так. А якщо ми не розв’яжемо проблему з драконом, стане ще гірше.
— Проблему з драконом? — Лео сподівався, що вона говорить про крихітного дракона, можливо, такого, що вбиває тарганів. Утім, він мав передчуття, що це не так.
Нісса підвела його до великої настінної мапи, яку роздивлялася пара дівчат. На ній був зображений табір — ділянка у формі півкола з протокою Лонг-Айленд на півночі, лісами на заході, будиночками на сході та кільцем пагорбів на півдні.
— Мусить бути на пагорбах, — промовила перша дівчина.
— Ми дивилися на пагорбах, — заперечила інша. — Ліси — краща схованка.
— Але ми вже встановили пастки...
— Постривайте, — сказав Лео. — Ви, дівчата, загубили дракона? Справжнього величезного дракона?
— Це бронзовий дракон, — відповіла Нісса. — Утім, так, це робот у натуральну величину. Будиночок Гефеста сконструював його в далекому минулому. Потім він загубився в лісах. Про нього забули, поки Бекендорф не зібрав його по частинах і переконструював декілька років тому. Дракон допомагав захищати табір, але... він трохи непередбачуваний.
— Непередбачуваний, — повторив Лео.
— Виходить з ладу й трощить будиночки, підпалює людей, намагається з’їсти сатирів.
— Досить непередбачувано.
Нісса кивнула.
— Бекендорф був єдиним, хто міг його контролювати. Після його смерті дракон почав поводитися дедалі гірше. Зрештою зовсім оскаженів і втік. Час від часу він з’являється, руйнує щось і знову втікає. Усі очікують, що ми знайдемо його й знищимо...
— Знищимо? — Лео був вражений. — У вас є бронзовий дракон у натуральну величину, і ви хочете його знищити?
— Він дихає вогнем, — почала пояснювати Нісса. — Смертоносний і некерований.
— Проте це дракон! Це ж такий відпад! Хіба ви не можете спробувати поговорити з ним, утихомирити?
— Ми намагалися. Джейк Мейсон намагався. Ти бачив, що з того вийшло.
Лео згадав Джейка, замотаного бинтами, що лежить на самоті у своєму ліжку.
— І все ж...
— У нас немає вибору. — Нісса повернулася до інших дівчат. — Спробуймо більше пасток у лісі... тут, тут і тут. Наживка — тридцятивідсоткове моторне мастило.
— Дракон його п’є? — запитав Лео.
— Еге, — з жалем зітхнула Нісса. — Він так любив ласувати мастилом, приправленим соусом табаско[14], перед сном. Якщо він ускочить у пастку, ми нападемо з кислотними розпилювачами — вони потрібні, щоб розчинити його панцир. А потім візьмемо металорізи і... і закінчимо справу.
Усі спохмурніли ще більш. Лео зрозумів, що вони теж не хочуть убивати дракона.
— Народе, — сказав він. — Має бути інший вихід.
Нісса, здавалося, сумнівалась у цьому, проте декілька інших таборян відірвалися від роботи й підтягнулися послухати розмову.
— Наприклад? — запитав один з них. — Ця штука дихає вогнем. Ми навіть близько дістатися не можемо.
«Вогонь», — подумав Лео. Ох, матінко рідна, які речі він міг би розповісти їм про вогонь... Але він мусить бути обережним, навіть якщо вони його брати та сестри. Особливо якщо він повинен з ними жити.