Хіона виглядала розсердженою.
— Цар каже...
— Він каже, що я дочка Афродіти, — перервала Пайпер, — тому французька, мова кохання, у мене в крові. Я й гадки не мала. А ще його величність каже, що тепер Хіоні не доведеться перекладати.
Позаду них пирхнув Зет, і Хіона вбивче зиркнула на нього. Вона силувано вклонилася батькові і відійшла назад. Цар змірив поглядом Джейсона, і хлопець вирішив, що було б непогано теж вклонитися.
— Ваша величносте, я — Джейсон Ірейс. Дякую вам, що не вбили нас. Можу я поцікавитися... чому грецький бог розмовляє французькою?
Пайпер знову обмінялася фразами з царем.
— Він розмовляє мовою своєї країни, — переклала Пайпер. — Він говорить, що всі боги так роблять. Більшість грецьких богів розмовляють англійською, оскільки живуть у Сполучених Штатах, однак на Борея там не чекають. Його володіння завжди знаходилися далеко на півночі. У ці часи йому подобається Квебек, тому він і розмовляє французькою.
Цар щось промовив, і Пайпер зблідла.
— Цар каже... — вона запнулась. — Він каже...
— Ох, дозволь мені, — промовила Хіона. — Мій батько каже, що він має наказ убити вас. Хіба я не згадувала про це раніше?
Джейсон напружився. Цар так само люб’язно посміхався, наче щойно передав чудову новину.
— Убити нас? — промовив Джейсон. — Чому?
— Тому що, — відповів цар англійською з жахливим акцентом, — мій господар Еол наказав.
Борей піднявся. Він зійшов зі свого трону і згорнув крила за спиною. Коли цар наблизився, Хіона та Зет уклонились. Джейсон і Пайпер повторили за ними.
— Я волію говорити вашою мовою, — сказав Борей, — оскільки Пайпер МакЛін удостоїла мене моєї. Toujours[33] мав слабкість до дітей Афродіти. А щодо тебе, Джейсоне Ірейс, мій володар не розраховує, що я вб’ю сина Зевса... не давши йому спочатку висловитися.
Джейсонова золота монета наче поважчала в кишені. Якщо й доведеться битися, то його положення не з найкращих. Дві секунди, щоб викликати меч. А тоді зустріч віч-на-віч з богом, двома його дітьми та військом заморожених воїнів.
— Еол — господар вітрів, так? — запитав Джейсон. — Навіщо йому бажати нашої смерті?
— Ви напівбоги, — відповів Борей, наче це все пояснювало. — Робота Еола полягає в стримуванні вітрів, а напівбоги завжди приносили йому купу неприємностей. Вони просять про послуги. Вони звільняють вітри і спричиняють хаос. Та останньою краплею стала битва з Тифоном минулого літа...
Борей змахнув рукою, і в повітрі з’явилась крижана пластина, що була наче плаский телевізор. На поверхні замерехтіло зображення битви — оповитий грозовими хмарами велетень просувався по річці в напрямку Мангеттена. Навколо нього роїлися, наче розлючені оси, крихітні сяючі постаті. «Боги», — припустив Джейсон. Вони обстрілювали чудовисько блискавками й вогнем.
Нарешті посеред ріки розверзнувся величезний вир, і димна постать зникла під водою.
— Грозовий велетень, Тифон, — пояснив Борей. — Коли боги перемогли його вперше, вічність тому, він не просто помер. Його смерть визволила сонму грозових духів — диких вітрів, що не підкорялись нікому. І саме Еолу довелось усіх їх вислідити та ув’язнити у своїй фортеці. Щодо інших богів... вони не допомагали. Навіть не перепросили за незручності. Минули століття, перш ніж Еол вислідив усіх грозових духів, і це, звісно, його дратувало. І ось, минулого літа, Тифона знову перемогли...
— І його смерть визволила ще одну хвилю вентусів, — здогадався Джейсон. — Через що Еол розлютився ще більше.
— C’est vrai[34], — погодився Борей.
— Але, ваша величносте, — промовила Пайпер, — боги не мали вибору, окрім як битися з Тифоном. Він би знищив Олімп! До того ж навіщо карати за це напівбогів?
Цар знизав плечима.
— Еол не може зганяти злість на богах. Вони його господарі, і дуже могутні. Тож він квитається за рахунок напівбогів, котрі допомагали їм під час війни. Еол віддав нам наказ — знищувати напівбогів, що приходять по допомогу. Ми повинні трощити ваші маленькі смертні личка.
Запанувала тривожна тиша.
— Звучить... радикально, — наважився Джейсон. — Однак ви поки що не станете трощити наші личка, чи не так? Спочатку ви нас вислухаєте, бо тільки-но ви почуєте про наше завдання...
— Так, так, — погодився цар. — Бачте, Еол також сказав, що син Зевса, можливо, буде шукати моєї допомоги, і якщо це станеться, я мушу тебе вислухати, перш ніж знищити, оскільки ти... як це він сказав... зробиш життя всіх нас дуже цікавим. Однак я зобов’язаний тільки вислухати. Після цього я вільний винести вирок такий, як визнаю за потрібне. І все ж, спочатку я вислухаю. Та й Хіона цього бажає. Можливо, ми вас і не вб’ємо.