Я мушу тепер уточнити, що мене ніколи не приваблював марксизм, але її лінія наступу пробудила в мені потужні антикапіталістичні настрої. Думаю, кажу їй, що ми вже вийшли поза матеріалістичні категорії, нав’язані ринком: рожеве для дівчинки, блакитне для хлопчика, потяги й зброя для хлопців, ляльки й суконьки для дівчат. Чому ви хочете запхнути мене назад у цей старорежимний дискурс, що геть себе вичерпав?
Ти реагуєш із помітною ворожістю, каже вона. Невже я зачепила якесь болюче місце, що викликало в тебе такі емоції?
Ладно, кажу, правда така, що моїм улюбленим кольором був жовтий і ним залишився. Якийсь час були в мене спроби лаятися по-жовтому, як друг Стівена Дедалуса: та к бісу цей жовтий дрючок[36], але та звичка не утрималася.
Добре, каже вона, це вже прогрес, жовтий у спектрі кольорів розташований між блакитним і рожевим. Мені це видалося тупим, по-неандертальськи тупим, по-кроманьйонськи тупим, але стримуюся й мовчу. Мабуть, це все не для мене, думаю.
А якщо йдеться про друге питання, відповідаю їй, у мене ніколи не було іграшкової залізниці. Тільки доводилося дивитися, як мої брати гралися своєю, хоч вони вже й завеликі були для іграшок. І ще машинками «Скейлекстрик», аж незручно було, ну візьміть уже подорослішайте. Бачте, в нас із моїми єдинокровними братами різниця у віці була чимала. А в мене от була пара тваринок із сандалового дерева для купелі — у воді вони виділяли запах. Слон і верблюд із сандалового дерева. Мої сандалові друзі слухали про вигадані мною пригоди, і щовечора це була якась інша історія у ванній. Що слон ховає в хоботі, чому верблюд ненавидить пустелю — таке всяке. Може, мені треба було їх записати. Більшості з них зараз не пригадаю. Тому, відповідаючи на ваші запитання, припустимо, що коли вибір є між ляльками й іграшковою залізницею, що ж — сандалові ляльки-тварини. Щоправда, не було в мене звички їх вдягати. Тільки розповідати їм історії й мочити у воді.
Так ми й продовжили — вона напирає, я опираюся. У якийсь момент пішла в хід історія про мою мачуху й ключі від будинку. Визнаю: це найгірший вчинок у моєму житті. Так і кажу Спеціалістці. Висловлюю свою скруху. Тільки її скруха не цікавить, вона йде тим самим шляхом, що й Рія, коли ми почубилися в машині. Самою ненавистю мого вчинку не пояснити, каже вона. Врешті ми до цього добралися. А що, коли я припущу, каже вона, що твоїм бажанням було стати господинею дому. Що, коли саме це лежало в основі. Яка буде твоя найперша реакція. А моя найперша реакція така: бах! я забираюся, нічого з цього не вийде, і коли я вже майже в дверях, вона тихо питає: і що ж ти робитимеш, а я спиняюся, моя витягнута рука падає, не вхопившись за ручку дверей, я повертаюся, сідаю й кажу: здається, ви маєте рацію. То хто ж тоді я. Хто я.
От це ми й маємо з’ясувати, каже Спеціалістка.
Розділ другий. Розпитую ще про іграшки й кольори. Раніше, кажу, якщо хлопчик любив рожевий колір і ляльок, батьки боялися, що він гомосексуал і намагалися зацікавити його всяким хлопчачим добром. Я маю на увазі, що вони могли вагатися щодо його орієнтації, але їм би на думку не спало сумніватися в його статі. А ви тепер, здається, кидаєтеся в іншу крайність. Ви вже не кажете, що хлопчик гомик, тільки починаєте його переконувати в тому, що він — дівчинка.
Гаразд, сказала вона, тоді ти — гей? Тебе приваблюють фізично інші чоловіки? Ні, відказую. Це, певно, єдине, в чому я не сумніваюся. Добре, каже вона. Тоді давай не будемо розплутувати мотивацію уявних батьків, а зосередимося на поточному завданні, тобто на тобі. Якщо ти не є гомосексуалом чоловічої статі, то, може, ти гомосексуалка жіночої?
Що-що, питаю.
Чи ти лесбійка, питає Спеціалістка.
Я ще не змінюю статі й живу з гетеросексуальною жінкою, кажу їй.
По-перше, ми тут не обговорюємо сексуальності твоєї коханки, яка також може бути складною, а ти можеш її спрощувати, бо так тобі зручніше, але ми не про це. А по-друге, питання стосується не того, що ти робиш, а того, ким ти є. Тут різниця така, як між твердженнями «Я працюю кухарем у піцерії» і «Я люблю смачно поїсти».
Ну ви й чудна, кажу Спеціалістці.
Не я тут пацієнтка, відповідає вона.
Як я можу бути лесбійкою, протестую, це фізично неможливо.
Чому.
З очевидних причин.
Тоді два питання. Перше: тебе коли-небудь приваблювали лесбійки? Жінки, яка воліють кохатися з іншими жінками?
Щось там бувало, кажу. Раз чи два. Тільки мені годі було за ними ганятися.
36
У перекладі Олександра Тереха й Олександра Мокровольського фраза Лінча звучить: «Та к бісу цей рудий дрючок».