У дорозі вони слухали радіо. Музику на ретроканалі на 101,1 FM, а балачки на Нью-Йоркському публічному, аж доки не зникав сигнал, і тоді вони чекали, коли на шкалі з’явиться «Іст-Гемптон Мюзік» — знак того, що ось-ось почнеться вікенд, вечірній софт-рок-енд-роли з омарами, це ще один батьків плаский жарт. У перерві між нью-йоркськими й іст-гемптонською станціями вони вмикали аудіокниги, і того року планували слухати Гомера. Гадаю — щодо цього я не певний, але так думаю — що до від’їзду на День пам’яті вони дійшли до четвертої пісні «Одіссеї», де Телемах відвідує палац Менелая в той день, коли царева донька, донька відбитої Єлени Троянської, стає під вінець із сином Ахілла.
Отож вони, певно, саме слухали уривок, у якому Менелай розповідає про той день, коли Єлена прийшла до великого дерев’яного коня, запідозривши, що в ньому ховаються грецькі воїни, і з майстерною й звабливою оманливістю почала наслідувати голоси їхніх дружин (малюю собі в уяві, як вона звертається до них, витягуючи руку й еротично пестячи черево дерев’яної бестії), та так спокусливо, що Діомедові, самому Менелаєві й Уліссові запраглося в ту ж мить вискочити з коня, але Улісс стримав себе й товаришів, окрім Антікла, що поривався обізватися й так би й вчинив, якби не Улісс, котрий міцними руками затиснув рота йому і тримав так[26], і, згідно з деякими версіями цієї історії, задушив його до смерті, щоб захистити захованих греків. Так, певно, цей безсмертний момент дзвенів у їхніх вухах, коли металева труба, що лежала на дорозі просто лежала собі металева блядська труба впала з вантажівки а водій що спинився ні він хоч знав про це ні певно не знав чи він вантаж свій хоч закріпив як треба де там блядь закріпив бо на дорозі металева труба на смузі для автомобілів з пасажирами бо це були мої батьки мої кохані мої єдині а вони не з тих що ганялися ні сер вони воліли котитися собі порядною багатосмуговою дорогою без з’їздів без в’їздів по смузі позначеній ромбом бо чого та все одно чого тільки цього разу хуй там було безпечно бо металева труба котилася