О цій годині приміщення телеграфної компанії ще порожнє. Там є тільки службовець-індус, який байдуже дивиться на мене, навіть коли я найчемнішим у світі чином запитую у нього, який сьогодні день.
— Перепрошую, пане, який сьогодні день?
Він замислюється. Не спускаючись зі сходів, каже:
— Понеділок.
Я наполягаю:
— А яке число?
Після наступної паузи він видає:
— Понеділок, 10 серпня 1914 року.
Поки спускаюся дорогою, обсадженою вакоа, до моря, відчуваю якесь запаморочення. Як давно я живу у цій самотній долині поруч з привидом Невідомого Корсара! Лише з тінню Уми, яка так надовго зникає, що я вже й не знаю, чи вона існує насправді. Як давно я далеко від дому, від тих, кого люблю. Від спогадів про Лауру і Мем у мене стискається серце, наче у передчутті нещастя. Блакитне небо засліплює мене, море наче горить. Мені здається, що я прибув з іншого світу, з іншого виміру.
Коли я дістаюся Порт-Матюрена, то одразу опиняюся в натовпі. Це рибалки повертаються додому, в бухту Ласкара, чи фермери прийшли на ринок. Біля мене зі сміхом бігають чорношкірі діти, ховаються, коли я дивлюся на них. Поживши у його володінні, гадаю, я став трохи схожий на Корсара. Ото гарний корсар — увесь у пилюці і лахмітті, без корабля, вийшов зі свого барлогу!
Минувши помешкання Порталіса, опиняюся в центрі міста, на Барклі-Стрит. У банку, коли знімаю свої останні заощадження (на які куплю морські галети, цигарки, олію, каву і вістря для гарпуна, аби ловити кальмарів), я чую перше відлуння тієї війни, в яку легковажно буде втягнуто все людство. Свіжий примірник Маврикійця на стіні у банку повідомляє про останні телеграфні повідомлення з Європи: оголошення Австрією війни Сербії після замаху в Сараєво, мобілізація у Франції і Росії, підготовка до війни в Англії. Цим новинам уже десять днів!
Довго блукаю вулицями цього міста, де ще ніхто не усвідомлює, яка згуба загрожує світові. Юрба метушиться перед крамницями на Дункан-Стрит, у китайців на Дуґлас-Стрит, на дорозі до причалу. Якусь мить я думаю піти побалакати з лікарем Кемалем Буду у диспансері, але соромлюся свого лахміття і занадто довгого волосся.
У віконечку «до запитання» компанії Еліас Маллак на мене чекає лист. На конверті впізнаю її гарний нахилений почерк, але не наважуюся його тут же читати. Забагато людей на пошті. Тримаю його в руці, крокуючи вулицями Порт-Матюрена, а також коли роблю покупки. Лише повернувшись в Англійську затоку, сидячи в своєму таборі під старим тамариндом, я спроможний розпечатати листа. На конверті читаю дату відправлення — 6 липня 1914 року. Лист прийшов місяць тому. Він написаний на індійському папері ручної роботи, легкому, тонкому, матовому, впізнаю його хрустіння в руках. На такому папері любив писати наш батько або креслити на ньому свої плани. Я думав, що ці аркуші зникли геть усі під час нашого переїзду з Букана. Де Лаура знайшла їх? Гадаю, вона берегла їх увесь цей час, наче для того, аби написати на них мені листа. Вигляд її елеґантного нахиленого почерку мене бентежить такою мірою, що якусь мить я не в змозі читати. Потім упівголоса читаю собі самому:
Як бачиш, я не дотримуюся слова. Я присяглася, що напишу тобі лише єдине слово: повертайся! Але ось пишу тобі, не знаючи, що маю тобі сказати.
Спочатку про новини, які, як ти можеш здогадатися, кепські. Після твого від’їзду тут усе стало ще сумнішим. Мем нічим не хоче займатися, навіть піти до міста, щоб уладнати наші справи. Це я багато разів ходила, аби розчулити наших кредиторів. Є один англієць, такий собі пан Нот[32] (такі прізвища навмисно не вигадують!), він погрожує накласти арешт на ті три тумбочки, які є в нас у Форест-Сайді. Мені вдалося зупинити його, наробивши обіцянок, але на який час? Досить про це. Мем дуже слабка. Вона все ще говорить про те, аби переїхати до Франції, але всі новини, які приходять звідти, в один голос свідчать про війну. Так, усе дуже похмуре, більше нема майбутнього.
Моє серце стискається, коли я читаю ці рядки. Куди зник голос Лаури, яка ніколи не скаржилася, яка відкидала скарги, називаючи їх «веремією»? Хвилювання, яке я відчуваю, викликає не війна, яка загрожує світові. Його спричинює порожнеча, яка поглибилася між мною і тими, кого я люблю, і яка невблаганно віддаляє мене від них. Однак я дочитую останній рядок, в якому, мені здається, я на коротку мить упізнаю голос Лаури, її жарти:
32
Слово note (фр.), може мати значення «зауваження, примітка, помітка, оцінка, рахунок, нота».