— Спочатку про Мегеру…
— Ну що ж, законна цікавість, — погодився Сааді. — Вам, мабуть, відомо з документів, любий Олексо, що Мегера увійшла в маршрут Тринадцятої завдяки своєму спектрові. У ньому вбачалися поклади рідкоземельних[6] металів, причому в промислових кількостях. Але ваш покірний слуга летів, завважте, вивчати біосферу і, не в приклад космогеологам, з вельми песимістичними прогнозами, не розраховуючи на великі відкриття в цій царині.
— Але ви числилися не лише астробіологом…
— Цілком вірно. Як контактолог я взагалі не сподівався зустріти на Мегері нічого вартого уваги. А Мегера не забарилася проявити характер і перевернула наші розрахунки й сподівання з ніг на голову. Мені пощастило — так-так, пощастило! — незважаючи на трагічний інцидент, майже стикнутися з позаземним інтелектом. А геологи цього разу залишилися ні з чим.
— Помилилися при аналізі спектру планети?
— Зовсім ні. Запаси багатющі. Але через божевільний клімат, постійну й різку зміну температур, вологості, тиску на Мегері немає відкритих родовищ чи відслонень. Практично весь мегеріанський суходіл покритий потужним, до сотні метрів, ґрунтово-органічним шаром. У верхній частині він періодично вимирає, але решта горизонтів повна спор і бактерій, які у сприятливі сезони проростають. Самі розумієте, руйнувати літосферу задля розробки корисних копалини ми дозволити не могли і з рідкісною для нашого часу одностайністю наклали екологічне вето.
— То ось чому Мегеру «законсервували»!..
— Звісно, найпростіше «законсервувати», — вибухнув Сааді. — А в цих, як ви влучно висловилися, «консервах» — щонайунікальніший світ. Ви знаєте, що на Мегері двадцять шість пір року? Але треба бачити, як виразно вони змінюють одна одну! Температура скаче від мінус сорока до плюс шістдесяти Цельсія. То ллють тропічні дощі, то починається посуха, непролазні болота перетворюються на камінь і розтріскуються, заростають хвощами й пальмами, які за два-три сезони вимахують до шістдесяти метрів і ламаються від власної ваги. А тваринний світ який! Хіба не міг тут розвинутися розум? На шостому мільярді мегеріанських років!
— Але багато що могло перешкодити формуванню розуму на планеті, — відзначив я, — наприклад, катаклізми?
— Отож-бо й воно, що ні! Не рахуючи кліматичної каруселі в рамках одного річного циклу, Мегера навдивовижу стабільна планета. Останні геологічні збурення проходили близько мільйона років тому. Термін для еволюції цілком достатній. Та ви й самі скоро переконаєтеся, наскільки розвинене там органічне життя.
— Але якщо на Мегері сотні видів…
— Тисячі, Олесю, тисячі!
— Тим більше, як же тоді визначити, хто з них носій інтелекту?..
— Ось у чому питання! — вигукнув експресивний Набіль Сааді. — Мрія всіх контактологів Усесвіту — прилетіти й побачити на незнайомій планеті міста, забудовані химерними будівлями й населені доброзичливими аборигенами. Утопія! Ми звикли думати, що вищі форми розуму мають бути доброзичливими. Але «мають» — не означає «є». Самі-бо ми, homo sapiens, чи давно стали «доброзичливими»? А розумними? А зараз давайте уявимо собі, шановний Олексо Ва… Олесю, що ми з вами прибульці, що сіли на Землю в період раннього палеоліту. В повітрі літають крилаті ящери[7], не кажучи вже про комах, на землі полюють шаблезубі тигри, пасуться стада мамонтів… Як нам виділити істоту, позначену, як казали мої предки, печаттю Аллаха чи, як казали ваші предки, іскрою божою? Як?
Я знизав плечима. Питання не нове, тисячу разів обговорюване — і так до кінця й не вирішене. Та все ж відповів:
— Є ж якісь певні критерії. Тест Крамера. Рівень креативності[8]. Мейзтест. Психометрія[9]…
— Ах, облиште, будь ласка, Олексо. Виявляти розум цими тестами все одно що за допомогою термометра визначати, живий пацієнт чи вже остиг. Ми можемо лише сказати, явно розумний об’єкт чи явно позбавлений здатності мислити. Але форми мислення можуть і не бути схожими на людські. І наразі вони-бо й залишаються поза нашим розумінням, Олесю.
— Де ж, цікаво, ви накажете взяти детектор розуму? Чи не його, бува, ви збиралися продемонструвати на Мегері, професоре?
Набіль Сааді не образився. Навпаки, вся огрядна, не атлетична, але й не розпливчаста його постать у вільно спадаючій сорочці-дишдаші, виражала вдоволення і розслабленість.
— Ви молодець, Олексо, — похвалив Сааді, — відчувається, майстер слова. «Детектор розуму»… — ніби куштуючи слова на смак, повторив він. — А мої помічники нічого кращого від абревіатури не запропонували. З вашого дозволу, я перейменую прилад.
6
Рідкоземельні елементи — група з 17 елементів, що включає лантан, скандій, ітрій та лантаноїди. Всі ці елементи — метали сріблясто-білого кольору, притому всі мають схожі хімічні властивості. «Рідкоземельними» їх названо у зв’язку з тим, що вони, по-перше, порівняно рідко зустрічаються в земній корі і, по-друге, утворюють тугоплавкі, практично не розчинні у воді оксиди.
7
Як для біолога Саді припустився грубої помилки: в період раннього палеоліту крилаті ящери вже давно вимерли.
8
Креатівність. (від лат. creatio — творення) — творча, створююча, новаторська діяльність.
9
Психометрія — визначення індивідуальних психологічних рис (таких як інтелект і особистість) за допомогою стандартних тестів.