Я передав зміст нашої розмови Шведову, він підкликав Твердохліба, Роман розуміюче кивнув і щез у каюті.
Крішан міцно обняв мене. Поцікавився, як минула подорож. Я описав у кількох словах наш шлях з Одеси в Бомбей. Докладну розмову ми вирішили перенести на вечір.
Носильники забігали з нашим багажем, усім своїм виглядом показуючи, що дивуються білим сагібам, які допомагають їм складати важкі дерев’яні й металеві ящики біля пакгаузу, носять саквояжі, баули, шкіряні та брезентові сумки. А коли отримали від Твердохліба за свою роботу десять фунтів на всіх, їх здивуванню не було меж.
Найменший із підлітків несміливо підійшов до Романа:
— Бакшиш, сер…
— Буде й бакшиш. Ех діти, діти…
Колишній матрос обдарував хлопчину цукром. Знайшлись у нього подарунки і для інших носильників.
Один з юнаків, немовби вибачаючись, звернувся до мене як до старшого серед дивних сагібів:
— Я не боюсь роботи. Можу працювати хоч і двадцять годин на добу. Хотів стати рикшею, але не було грошей, щоб заплатити хазяїну за коляску. Пробував возити вантажі — теж нічого не вийшло: немає візка.
— Може, вам чимось допомогти?
— Спасибі, сер. В Індії надто багато людей, які потребують допомоги. Але коли вам знадобляться носильники на тривалий час, майте нас на увазі.
— Гаразд, — подав я йому руку, відтак звернувся до Твердохліба. — Справді, побалакайте з хлопцями, Романе. Можливо, ми й скористаємось їхньою пропозицією.
— Ви даремно балуєте цих тубільців, — невдоволено зауважив Меррей.
— Дуже вірно, сер, — почувся хрипкий голос Джоба Мердока. — Якщо схочете, я вам запропоную найкращий вибір.
По розпашілому м’ясистому обличчю стивідора видно було, що завдяки «Смирновській» стосункам представника місцевої влади і гостей Британської Індії вже ніщо не загрожує.
— Митні формальності ми з містером Шведовим полагодили, — доповів англієць. — Які будуть вказівки?
— Особисті речі прибулих слід відправити в готель «Брістоль». Вантаж експедиції — у представництво фірми «Джейсон-електрік», — розпорядився доктор Прасад.
Мердок продублював його слова носильникам, і вони заметушилися біля вантажу. Коли Крішан відійшов від них, щоб детальніше пояснити, куди що нести, «Джон Буль» довірливо нахилився до мене і зашепотів:
— Ви бачите? Цей тубілець уже навчився командувати. Ось до чого призводить наша цивілізаторська місія. Ці індуси вже й до Лондона і Кембріджа дістались. Освіти їм, бачите, бракує! Добра стара Англія надто легковірна і поблажлива до своїх дітей і пасинків. Як ви вважаєте?
— Час виявляє істину, як казали римляни, сер.
Стивідор вирячив очі на союзника по Антанті, не уловлюючи змісту сказаного…»
В порту Сошенко довідався від Прасада, що бурильне устаткування закупити не вдалося. А без нього неможливо було добути зразки глибинних порід.
Виникли непередбачені труднощі і з водолазним спорядженням. Без підводних робіт дослідити шельфову зону в районі Бомбея, де, як припускав Сошенко,[74] мусили бути поклади нафти, також було неможливо. До того ж військові власті заперечували проти таких робіт: мовляв, стратегічна зона, потрібен особливий дозвіл морського міністерства. Крішан висловив припущення, що з появою Меррея, повноважного представника фірми «Джейсон-електрік», справи підуть краще.
…На пропозицію Аркадія Олександровича до готелю вирішили добиратись пішки. Прасад обіцяв по дорозі розповісти про місто.
Правда, Меррея прогулянка чомусь не зацікавила, і він зупинив відкриту коляску, в яку був упряжений рикша — юнак із запалим животом, голий, якщо не брати до уваги пов’язки на стегнах.
Завжди стриманий Шведов цього разу не витерпів:
— Містер Меррей! Не ганьбіть нас і себе. Це принизливо. Невже ви не розумієте!
Меррей хотів було відповісти щось дошкульне, але, помітивши осудливі погляди, стримався. Вмощуючись у колясці, сказав примирливо:
— Мені просто нетерпеливиться побачити свого давнього приятеля Семюеля Річардса, з яким учився в Ітоні. Ймовірно, що я у нього і заночую. До зустрічі.
Дружньою компанією рушили у мандрівку по вулицях Бомбея.
Щербак і Лятошинський сприймали колорит міста по-юнацьки емоційно, викликаючи усмішки перехожих. З подивом поглядали вони на європейців, що розмовляли мовою, відмінною від англійської.
74