Вiн тримав у руках рештки кiнокамери. Камера була розплющена, немов по нiй били важким каменем. Касети не було. Збоку збереглась фабрична марка "Вiльд, 1957 рiк" .
- Де ти її взяв?
- Пiдемо, Квалi покаже.
Неподалiк вiд мiсця, де лежала камера, я знайшов серед камiння осколки об'єктива.
Квалi, побачивши, що знахiдка зацiкавила мене, продовжував пошуки. Незабаром я почув його крик. Негр сидiв метрiв за десять вище вiд мене, пiд самiсiньким обривом. Над ним громадилася майже вертикальна стiна ущелини. Квалi щось показував. Я пiднявся до нього, i вiн простягнув розплющене кiльце об'єктива.
- Тут лежало, - пояснив Квалi, показуючи пальцем, де пiдняв кiльце.
Я роздивився i… зрозумiв.
- Апарат кинутий звiдти, - мовив я, - з обриву. Вiн пролетiв над рiкою, вдарився тут, розбився, кiльце залишилось, апарат же вiдскочив до камiння.
Квалi закивав головою.
Ми перейшли рiку - i подерлися на крутий схил.
Через кiлька хвилин ми стояли на краю ущелини, над тим мiсцем, де Квалi знайшов кiнокамеру. Тут простягався зелений лужок, оточений химерними червонуватими скелями.
Квалi пiдняв великий камiнь i шпурнув в ущелину. Камiнь пролетiв над рiкою, вдарився об карниз, на якому було знайдено кiльце об'єктива, розбився, i осколки скотились до того мiсця, де лежала кiнокамера.
- Все правильно, - мовив я.
На краю лужка ми знайшли залишки вогнища.
- Коли його палили? - запитав я свого супутника. Квалi замислився. Вiн розсунув молоду траву, що вже виросла на попелищi, розтирав у пальцях перемiшаний з попелом червонуватий грунт. Знайшов кiлька вуглинок, спробував їх на зуб.
- Мiсяць п'ять-шiсть разiв встиг народитись, - сказав вiн нарештi,
Ця дата спiвпадала… Тепер треба було переконатися, що нещасний Грдичка справдi був тут з другим бiлим.
- А чи не скаже Квалi, скiльки чоловiк палили це вогнище? - спитав я.
Молодий негр похитав головою. Потiм почав повзати по лужку, дослiджуючи попелище. Я, старанно обшукавши поляну i не знайшовши нiчого цiкавого, сiв на камiнь i чекав.
Нарештi Квалi пiдвiвся i пiдiйшов до мене.
- Квалi думай так. Люди тут були два рази. Квалi знайшов друге вогнище. Один раз був два бiлий i негри. Другий раз- два бiлий. Один бiлий курив люлька, Другий - папiроса, ось, - Квалi простягнув менi паперовий мундштук, на якому можна було розiбрати малюнок чеського лева i напис "Брно" .
- Один бiлий носок черевика з жовтий цвях, - Квалi показав менi головку цвяха. Такими цвяхами американськi мисливцi пiдбивають пiдошви чобiт. - Один бiлий мав великий карабiн, - Квалi простяг кулю великого калiбру.
- А як ти дiзнався, що тут були бiлi i негри! - з сумнiвом спитав я.
- Бiлий не гризе кiстки, негр гризе, - пояснив Квалi. - Один вогнище їв бiлий i негр… Другий вогнище їв бiлий. Негр не їв.
- Так. А яке вогнище було ранiше?
- Те, де їв бiлий i. негр…
- Куди ж дiлися негри?
- Квалi не знає, начальник.
- Менi здасться, - повiльно проказав я, - що один бiлий тут убитий… Той, у кого був апарат. Треба це перевiрити.
- Як перевiрити?
- Знайти його тiло чи скелет.
- Як знайдеш? - заперечив Квалi. - Дуже багато гiєна. Гiєна нiчого не залишив.
- А все-таки спробуємо. Квалi дуже хороший слiдопит.
Негр гордо випростався.
Однак цього разу навiть мистецтво Квалi виявилось безсилим. Бiльше ми не знайшли нiчого.
Дорогою в табiр я в думцi намалював картину злочину. Двоє бiлих i двоє негрiв вирушають у джунглi. Один бiлий знiмає на кiноплiвку диких тварин, другий охороняє його. Табiр вони влаштовують на мальовничiй полянi над ущелиною… Всi четверо йдуть до озера. Бiлий носорог, потривожений тиранозавром, атакує маленький загiн. Негри падають його жертвами. Носорог смертельно поранений мисливцем. Раптом над носорогом виростає потворна громада тиранозавра. Оператор встигає зняти кiлька кiнокадрiв. Поки тиранозавр шматує носорога, оператор i мисливець вiдступають з поля битви i повертаються до табору. Тепер їх тiльки двоє. Вони володiють сенсацiєю, яка може принести славу i грошi. Господар становища - оператор, що сфотографував потвору. Вранцi виникає суперечка, яка закiнчується пострiлом з карабiна восьмого калiбру. Оператор падає мертвим. Мисливець вириває касету з плiвкою з апарата. Кiнокамера летить в ущелину. Мисливець закопує тiло i вирушає назад. Проявивши кiноплiвку, вiн вiдсилає знiмок мiстеру Леслi Бейзу…
- Квалi, - звернувся я до негра, -нiхто не повинен знати, що ми знайшли рештки апарата, папiросу i кулi. Нiхто. Ти зрозумiв мене?
- Квалi зрозумiв, начальник. Квалi буде нiмий, мов карабiн, з який вийняли затвор…
Ми уклали союз мовчання.
Коли ми пiдiйшли до табору, я зразу вiдчув: тут сталося щось несподiване. Чорнi мисливцi мовчки стояли навколо непорушного бiлого предмета.