Мисливці принесли крокодила і кинули в розколину. Через кілька хвилин від нього залишилась купа потрощених кісток, а тиранозавр ліг у тінь скелі і перестав звертати на нас увагу.
— Його треба менше годувати, — зауважив Джонсон, — а то він виросте раніше, ніж ви доставите його містеру Бейзу.
Пізно ввечері в таборі появився Персі Вуфф. Він був бездоганно поголений, одягнений у новий білий костюм. На мої запитання він відповідав з ввічливою нахабністю.
Втративши терпіння, я вилаяв його.
Персі лагідно побажав мені й Джеку спокійної ночі і пішов спати.
— Завтра ж відправлю його в Бумба, — сказав я.
— Дай боже, — якось невпевнено мовив Джонсон.
Вранці я наказав Персі негайно їхати в Бумба, відправити кореспонденцію містеру Бейзу і найняти кілька грузовиків, які виїдуть назустріч нашому каравану. Всупереч сподіванням, Персі не заперечував.
— Самі чекайте нас у Бумба.
Він мовчки кивнув головою.
Я віддав йому листи і невеличку статтю, в якій був описаний зуб нового тиранозавра, що мешкає в болотах Центральної Африки. Новий вид ящера був названий Tyrannosaurus beizi ritas. Статтю і листи я адресував особисто містерові Леслі Бейзу.
— З вами піде Н’Кора, — продовжував я, — він добре знає дорогу. Візьмете віліс. Я надіюсь, що цього разу…
— Все буде краще, ніж ви думаєте, — мовив Персі і посміхнувся, очевидно, своїм думкам.
Я вирішив, що він задоволений своїм від’їздом і заспокоївся.
Н’Кора я непомітно для Персі дав ще одного листа, в якому повідомляв містера Бейза про усунення свого заступника.
Транспортувати ящера до головного табору вирішили на автомашині в об’їзд ущелин. Джонсон взявся розвідати шляхи і навести переправу.
Настав час розлучитися і з Квалі. Молодий негр уже не раз нагадував мені, що в його рідному селищі Нгоа його чекають «важливий діла».
Я зібрав чорних воїнів, щоб урочисто вручити Квалі карабін. Я передав Квалі зароблені гроші і вже простягнув карабін та патрони, коли до нас підійшов Персі Вуфф.
— Ви хочете вкласти в руки негра вогнепальну зброю? Ви знаєте, проти кого він поверне її?
— Не знаю і знати не хочу, — різко сказав я. — Я виконую свою обіцянку.
— Я вважаю за свій обов’язок попередити вас, — примружив око Персі. — Тут бельгійська територія. Коли дізнаються — зчиниться галас…
— Ніякого галасу не буде.
— Я протестую! — крикнув Персі. — Це злочин!
Квалі переводив нерозуміючий погляд з мене на Персі. Чорні воїни почали перешіптуватися.
— Знаєте що, краще ідіть геть, — сказав я Персі.
— Але це ж майно експедиції, — наполягав Персі.
— Добре, — сказав я, передаючи карабін Джонсону. — Майно експедиції залишиться цілим.
Квалі з відчаєм подивився мені у вічі.
Я круто повернувся, пройшов у намет і виніс свій десятизарядний карабін із срібною насічкою на темному прикладі.
— Бери, — мовив я, простягаючи його Квалі.
Джонсон посміхнувся.
— Сміється той, хто сміється останнім, — кинув Персі і вийшов.
Квалі обережно взяв з моїх рук зброю.
— О, начальник, — прошепотів він, — спасибі…
Ми обмінялись міцним рукостисканням.
Тепер ми уклали союз взаєморозуміння.
Через годину Персі Вуфф з Н’Кора, а також Джонсон з десятьма неграми вирушили за своїми маршрутами. Квалі зник раніше. Я навіть не встиг запитати в нього, чи він назовсім покидає табір.
В таборі зробилося тихо. Негрів я послав за їжею для молодого ящера, а сам влаштувався в тіні й почав записувати в польовий щоденник події останніх днів. Я встиг докладно описати полювання на тиранозаврів, вид ящерів і їх звички, коли прийшов посланець від Джонсона.
В коротенькій записці старий мисливець просив прислати йому на допомогу всіх вільних негрів і обіцяв, що завтра надвечір машини будуть в таборі біля водопаду.
Тим часом чорні воїни притягли двох убитих крокодилів. Одного ми кинули ящерові, і «малюк» жадібно зжер його.
Я відправив усіх негрів у розпорядження Джонсона. Зі мною залишився тільки Н’Кора.
Я радів, що все йде гаразд. У думках я вже будував плани нової експедиції в країну динозаврів. Це повинна бути міжнародна експедиція зоологів і палеонтологів, забезпечена вертольотами і моторними човнами…
Чиїсь поспішні кроки перервали мої роздуми. Я підвів очі.