Як і Муцій, ви маєте відрізати собі шлях назад. Цілковита самовіддача, ані найменшої слабкості. Слава прийде лише до тих, хто зосереджений на ній невідворотно. Ваш розум має бути переповненим прагненням слави настільки, щоб ви вже майже відчували її смак на губах. Так само, як до ворогів, ви маєте бути суворими до себе. Коли великий Юлій Цезар узяв в облогу загін галльських повстанців під Укселлодуном, він твердо вирішив назавжди покінчити із заворушеннями в цій провінції. Він розмістив своє військо навколо стін міста і розпочав удавану атаку. До діла пішли облогові драбини, спеціально для цього змайстровані. Потім наказав військові, що оточило місто, здійняти галас, аби галли думали, що римляни от-от атакують їхні стіни. Тим часом римські сапери, ніким не помічені, прорили тунелі до джерел, із яких галли брали воду, і під прикриттям відволікаючого маневру позбавили місто води. Галли зрозуміли безнадійність свого становища і незабаром здалися. Цезар прийняв їхню капітуляцію. Він не стратив тих, хто вцілів, і не перетворив їх на рабів, як це робилося зазвичай. Замість того він наказав відрубати правицю усім чоловікам боєздатного віку, які залишилися живими, аби ті більше ніколи не змогли підняти зброї проти своїх римських володарів. Відтак Цезар розсіяв цю величезну масу скалічених людей по всій провінції, щоб галли наочно переконалися в тому, як недалекоглядно піднімати зброю проти Рима.
Усім видатним людям доводиться ухвалювати важкі рішення. Рубати голови імператорові має бути простіше, ніж собаці — сідати. Він мусить бути готовим до заколоту — навіть серед власної родини — і до необхідності страчувати найближчих людей. Божественний Клавдій, наприклад, убив тестя, двох зятів, свекра своєї доньки (з яким вони були схожими, як близнюки), Скрибонію — свекруху своєї доньки, свою дружину Мессаліну та багатьох інших. Цей перелік занадто довгий, аби його тут наводити цілком, до того ж все це відбувалося без суду та вироків. І все ж таки Клавдій перебуває на Олімпі серед інших богів. Вчиться і ви йти на все заради цієї високої честі.
Призначення римлян — правити світом. Інші народи вміють робити прекрасні бронзові та мармурові статуї, красномовніше говорять або точніше розраховують рух світил. Доля римлян — повновладно правити цими народами. Встановлювати закон і порядок, берегти мир, виявляти милосердя до тих, хто скорився, і розбивати тих, у кого вистачає зухвалості повстати, — ось на що здатний тільки Рим.
Окрім того, імперія зробила нас багатими. Нерозумно заперечувати, що саме завдяки їй ми маємо теперішній рівень життя. Ми, римляни, краще за всіх знаємо, що таке достаток. Розслабляючись у лазні чи спостерігаючи за чудовими гладіаторськими іграми, римлянин думає про те, як правильно розпорядитися своїми великими статками. Ми контролюємо багатство, а не воно нас. Славетні приклади із ранньої римської історії навчають, як треба правильно чинити в житті, щоб досягнути великих успіхів. А я розповім вам, що робити з багатством і славою, котрі є невіддільними від успіхів.
Попросимо в богів також і труднощів. Процвітання може домогтися кожний, незалежно від походження. Та лише великим людям під силу впоратися з негараздами та катастрофами, що постійно супроводжують людське життя. Хто живе в комфорті і достатку та ніколи не відчував навіть найменшого розчарування, той узяв від життя лише половину. Ви можете вважати себе видатною персоною, і ця книжка в змозі допомогти зробитися нею, але як про це дізнатися, якщо фортуна не дала вам шансу показати свою доблесть? Це так само, як вийти на олімпійське змагання самому, без суперників. Так можна завоювати вінок, але не перемогу, тим більше — не славу. Людина не знає, на що здатна, доки не випробує себе. Будьте готові добровільно йти назустріч небезпеці та ризикові, щоб краще пізнати себе. Видатні люди люблять боротьбу не менше, ніж хоробрі солдати — війну. Як і видатний гладіатор Тріумф, який виступав за часів імператора Тиберія, — коли виявиться, що достойних супротивників не залишилося, ви мусите скаржитися на те, що «здобути славу вже неможливо». Велич потребує ризику і визнає тільки мету своїх прагнень, а не те, що доводиться витерпіти на шляху до неї. Як солдат пишається своїми ранами та вихваляється закривавленим нагрудним обладунком, так само й ви з радістю несіть свої шрами, залишені життям. Лише вони надають цінність насолодам як заслуженій нагороді. Лише тоді вас поважатимуть за здобуту славу. І лише тоді всередині вас прокинеться римлянин.