На чоловіків, прив’язаних до високої платформи у центрі арени, щоб усім було видно, спустили вепра, ведмедя та леопарда. Християни голосно молилися, та їхній бог нічого не чув. Був один цікавий момент, коли леопард учепився зубами одному з чоловіків в обличчя, із якого бризнуло стільки крові, що всі закричали: «Ось він і вмився!» Коли їхні тіла витягнули з арени, на жінок спустили дику корову, що просто шаленіла від люті. Одразу було зрозуміло, що молода християнка походить із дуже шляхетної родини, бо, коли її одяг порвався, вона скромно намагалася його краями прикрити оголені ноги; вона навіть спробувала відшукати пришпильку, аби скріпити своє розкудлане волосся. Тварина перетворила жінку на криваве місиво, а потім один із гладіаторів припинив її страждання. Він належав до новачків, і у нього так трусилися руки, що перший удар тільки поранив засуджену. Молода християнка з вражаючим самовладанням скерувала меч до власної шиї, і лише тоді гладіатор зумів убити жінку.
Історія цієї молодої християнки нагадує мені байку про чоловіка, котрий, зазнавши кораблетрощі, борсався у воді, молився до Афіни й просив у неї допомоги, у той час як інші матроси попливли геть. Нарешті один із них крикнув: «Воруши ногами, допоможи Афіні». Як справедливо повчає нас ця байка, не можна очікувати від богів, що вони робитимуть за нас геть усе. Ідучи до своєї мети, ми мислимо і діємо самостійно. Усе, що потрібно було зробити тій молоденькій дурепі, — просто принести жертву, і вона була б вільною. Тепер вона мертва, її родина перебуває у відчаї, а нещасна дитина залишилася без матері.
У кожному з нас живе такий божественний дух, який веде рахунок нашим добрим і поганим учинкам, а ще наглядає за нами, оберігаючи від лиха. Людина не може бути хорошою, якщо позбавлена цієї внутрішньої сили, тож треба цю силу розвивати всіма доступними засобами. Ми шануємо будь-яке місце, де відчуваємо божественну присутність: заповітні гаї, повні могутніх дерев, за кронами яких не видно сонця; глибокі печери в горах, які виникли без допомоги людини, природним шляхом; гарячі джерела і витоки глибоких рік. До всього цього ми ставимося з благоговінням і любов’ю як до божественної присутності в людському світі. Те саме можна сказати й про окремих людей. Якщо бачите чоловіка, спроможного зберігати спокій посеред небезпеки, здатного не піддаватися бажанням і спокусам, готового прийняти будь-який виклик, такого, що вивищується над іншими й через те видається рівним богам у своїй безтурботності, — ви відчуваєте таку ж божественну присутність, яка буває іноді розлита в природі. Прагніть цього досягнути. Молитвами та самозреченням ви розвиваєте в собі дух і позбуваєтесь земних тривог та турбот. Коли дух зневажає скороминуче, повністю підкорює собі почуття і зустрічає все, що посилає йому мінлива фортуна, із непохитним спокоєм, тоді він також одержує якусь часточку цієї божественної сили.
⁕ ⁕ Коментар ⁕ ⁕
За традиційними римськими уявленнями ефект міг бути досягнений безкінечним і точним повторюванням того самого. Докладні приклади можна знайти у Плінія Старшого в «Природній історії» (28.10–28.11) і в Катона Старшого в трактаті «Про сільське господарство» (134, 139–141). Августин у своїй праці «Про місто боже» (4.8) висміював численність римських божеств, коли навіть у маленької часточки колоса було власне божество. У різні пори року в імперії відбувалося багато різноманітних свят, часто пов’язаних із традиційною сільською працею. Робігалії описані в поемі «Фасти» («Календар», 4.905–4.941) Овідія, а Луперкалії — у Плутарха в «Житті Ромула» (21). Діви-весталки та жахливі покарання для тих, хто не виконував обітницю, описані в «Аттичних ночах» Авла Геллія (1.12) і у Діонісія Галікарнасського (2.67).
Вважалося, що божественне сяйво розлите повсюди, через те мало сенс шукати вираження волі богів у різноманітних природних явищах від птахів до снів. Гнучкий підхід до інтерпретації таких знамень описаний у Лівія в «Історії Рима» (10.40) і у Светонія (розділ «Тиберій», 2). Опис відвідування оракула взятий із промов Максима Тирського (26), а розповідь про некроманта-шарлатана можна прочитати у Лукіана в «Меніппі». Перелік обставин, за яких люди вдавалися до цих популярних релігійних практик, базується на назвах розділів астрономічного довідника Дорофія Сидонського.