Один із шести акторів виконує роль Пса. Коли настає його черга виголошувати текст, він просто «оживає» зі своєї пози й підходить до Дівчати. Інші актори виходять зі сцени врізнобіч.
ДІВЧА: Добрий день.
ПЕРША ЛЮДИНА: Добрий день.
ДІВЧА: Подаруйте мені булочку з хрусткою скоринкою за тридцять центів.
ЛЮДИНА: Не зрозумів...
ДІВЧА: Подаруйте мені он ту булочку.
ЛЮДИНА: Дівчинко, це магазин, а не благодійний центр.
ДІВЧА: Я хочу їсти.
ЛЮДИНА: То купіть.
ДІВЧА: У мене немає грошей.
ЛЮДИНА: Слухай, забирайся звідси, поки я добра.
ДІВЧА: Ви погана. До побачення.
Дівча прямує далі.
ДІВЧА: Добрий день.
ДРУГА ЛЮДИНА: Привіт.
ДІВЧА: Я шукаю чоловіка у чорному капелюсі й з газетою.
ЛЮДИНА: Багато тут таких проходить.
ДІВЧА: Ви справді не бачили його?
ЛЮДИНА: Я не витріщаюся на перехожих, я – зайнята людина.
ДІВЧА: Шкода. Спостерігати за людьми — велике задоволення.
ЛЮДИНА: Дитино, іди додому. Тобі тут не місце.
ДІВЧА: Дякую.
Іде далі.
ДІВЧА: Добрий день.
ТРЕТЯ ЛЮДИНА: Здоровенька була.
ДІВЧА: Ви не зустрічали тут чоловіка в чорному капелюсі?
ЛЮДИНА: А я тобі не підходжу?
ДІВЧА: Ні. Ви зовсім інший. Навіть несхожий.
ЛЮДИНА: Навіщо він тобі? Капелюх куплятимеш?
ДІВЧА: Ні, лише зніму з його стомленої голови й завішаю на цвях.
ЛЮДИНА: А мого завішати не бажаєш?
ДІВЧА: У вашого капелюха... небезпечна форма.
ЛЮДИНА: Ха-ха-ха! Комедіантка... (Хтиво.) Ну, ходи до мене.
ДІВЧА: Відпустіть. Я поспішаю.
ЛЮДИНА: А ти впевнена, що він чекає?
ДІВЧА: Ні.
Іде далі.
ДІВЧА: Добрий день.
ЧЕТВЕРТА ЛЮДИНА: Ну?..
ДІВЧА: Ви боїтеся потрапити під машину?
ЛЮДИНА: Боюся, а що?..
ДІВЧА: А чого бояться машини?
ЛЮДИНА: Вони нічого не бояться. Їм нема чого боятися.
ДІВЧА: І я нічого не боюся. Мені нема чого боятися! Дякую за хорошу думку!
Іде далі.
ДІВЧА: Доброго вечора.
П’ЯТА ЛЮДИНА: Доброго вечора.
ДІВЧА: Яка затишна кав’ярня.
ЛЮДИНА: Дякую. Чого бажаєте?
ДІВЧА: Піцу з грибами, сиром і гострою паприкою. Я візьму з собою.
ЛЮДИНА: Прошу... Обережно, не упустіть.
ДІВЧА: Ні-ні, я дуже голодна!
ЛЮДИНА: Зачекайте, а хто платитиме?
ДІВЧА: Не знаю. Можливо, ви?
ЛЮДИНА: Гей, повернися! Затримайте дівчисько!
ДІВЧА (засмучено): Вибачте. Я вас надурила.
Дівча тікає. Зупиняється й оглядається, чи ніхто не наздоганяє. Тоді сідає й починає жадібно їсти піцу. Підбігає Пес.
ПЕС: Гав, дай відкусити.
ДІВЧА: Песику, ти голодний?
Дівча відламує шматочок піци і простягає руку псові, утім він не наважується підійти.
ПЕС.: Поклади на землю і відійди.
ДІВЧА: Підходь. Не бійся. Я не страшна.
ПЕС: Сам бачу. Але їсти з чужих рук негігієнічно.
ДІВЧА: Гм. Твоя правда. Я давно не мила рук.
Вона кладе шматочок піци на землю й ледь відходить убік. Пес наближається, бере і їсть.
ДІВЧА: Господар не дбає?
ПЕС. Він дуже зайнята людина.
ДІВЧА: Забуває погодувати?
ПЕС: Якби це сказати... Я його покинув.
ДІВЧА: Чому?
ПЕС: Погано зі мною поводився.
ДІВЧА: Бив?
ПЕС: Іще цього бракувало! Я не дозволив би навіть пальцем доторкнутися!
ДІВЧА: То чим не вгодив?
ПЕС (гордовито): Не ділився думками.
ДІВЧА: Ти почувався самотнім?
ПЕС: Занадто ніжно сказано! Я полюбляю роздуми. А коли проводиш цілі дні на самоті... Навіщо марно думки пасти? Вони мають циркулювати між псом і його господарем. А коли господар цього не бажає...
ДІВЧА: Добре тебе розумію. На, бери ще шматочок... А я пішла тим часово. Шукаю, де прихиститися б. Щоб тільки дах був над головою. З мого живота скоро вистрибне лоша, і тоді я знов зможу повернутися додому.
ПЕС: Тобі добре.
ДІВЧА: Слухай. Ти ганяєш повсюди... Може, ти знаєш чоловіка в чорному капелюсі?
ПЕС: Він постійно тиняється біля вокзалу?
ДІВЧА: Так! Це він!
ПЕС: Страшенно неприємний тип. Навіщо він тобі?
ДІВЧА: Треба. Може, знаєш, де він зараз?