Выбрать главу

— Місіс Чарлз Гамільтон — сто п’ятдесят доларів у золоті.

Натовп ураз притих від того, що було названо таку суму й згадано це ім’я. Скарлет, страшенно вражена, не могла й ворухнутись і далі сиділа, спершись підборіддям на руки й широко розплющивши очі. Погляди всіх звернулися до неї. Вона побачила, як лікар нахилився з помосту й щось прошепотів Ретові Батлеру. Мабуть, казав йому, що вона в жалобі й не може брати участь у танцях. Рет Батлер у відповідь лише незворушно стенув плечима.

— Може, ви котрусь іншу з наших красунь виберете? — запропонував лікар.

— Ні,— чітко промовив Рет, недбало розглядаючись по залі.— Місіс Гамільтон.

— Я ж кажу вам: це неможливо,— повторив уже роздратовано лікар.— Місіс Гамільтон нізащо...

Несподівано Скарлет почула чийсь голос і лише за хвильку здогадалася, що він належить їй самій:

— Ні, я згодна!

Скарлет схопилася з місця, серце її так шалено билося, аж вона злякалась, чи не підкосяться під нею ноги, билося від неймовірного збудження, що от знову загальна увага звернена на неї і вона найжаданіша з усіх, а головне — що вона знову зможе танцювати.

— Та й нехай! Нехай собі що хочуть, те й кажуть! — шепотіла вона, пройнята п’янким шалом. Вона гордо закинула голову і вийшла з-за лотка, постукуючи підборами по підлозі, мов кастаньєтами, й широко розкриваючи чорне шовкове віяло. Сповнене неймовіри обличчя у Мелані, осудливі обличчя у матрон, заздрі — у дівчат, захоплені погляди у військових — усе це тільки промайнуло в неї перед очима.

А потім вона опинилась посеред зали, і Рет Батлер проходив до неї крізь натовп, з цими своїми глузливо скривленими устами. Але їй було до цього байдуже — нехай би він був хоч і сам північанський Лінкольн! Найважливіше — що вона знов танцюватиме. Що вона поведе першу кадриль. Скарлет зробила реверанс і мило всміхнулася Ретові, а він уклінно схилився, приклавши руку до плісованої сорочки. Ошелешений попервах Леві поспішив зняти напруження й вигукнув:

— Всіх прошу стати у пари — вірджинська кадриль!

І оркестр гримнув найкращу з усіх танцювальних мелодій — «Діксі» [21].

*

— Як ви посміли так виставити мене на показ, капітане Батлер?

— Але, люба місіс Гамільтон, ви ж ревно цього бажали!

— Як ви посміли вигукнути моє ім’я на всю залу?

— Ви могли й відмовитись.

— Але... я мусила погодитись заради Справи Півдня.. Я не могла думати лише про себе, коли ви запропонували таку велику суму в золоті. Перестаньте сміятись, на нас усі дивляться.

— Вони однак дивитимуться. І облиште переді мною ці балачки про Справу Півдня. Ви хотіли потанцювати, і я дав вам таку нагоду. Ця прохідка, здається, остання фігура кадрилі?

— Так. Мені й справді треба посидіти й передихнути.

— Чому? Хіба я наступив вам на ногу?

— Ні, але вони перемиватимуть мені кісточки.

— Невже це вас так турбує? Справді?

— Та, знаєте...

— Ви ж не скоїли ніякого злочину, хіба не правда? То ви не танцюватимете вальсу зі мною?

— Якби моя мама коли-небудь...

— Ви й досі тримаєтесь за мамин фартух.

— У вас огидна манера — робити з чесноти несосвітенну дурість.

— А чеснота — це і є дурість. Невже вас обходять людські пересуди?

— Ні, але... Краще облишмо цю тему. Хвала Богові, починається вальс. Кадриль мені щоразу дух забиває.

— Не ухиляйтесь від моїх запитань. Хіба вам не байдуже, що про вас скажуть інші жінки?

— Ну, коли вже ви так хочете приперти мене до стіни, то знайте: мені байдуже! Але зважати на те, що про тебе кажуть,— треба. Хоча сьогодні я махнула на це рукою.

— Бравої Ви починаєте думати самостійно, а не так, щоб покладатися на чужі думки. З цього починається мудрість.

— Але ж...

— Коли вас будуть так обмовляти, як мене, ви зрозумієте, як мало це важить. Ось тільки подумайте: у Чарлстоні мене в жодному домі не приймають. Навіть мій внесок у нашу праведну й священну Справу неспроможний скасувати цю заборону.

— Жах який!

— Та ні, чого ж. Тільки втративши репутацію, вповні розумієш увесь її тягар і всю цінність справжньої свободи.

— Ви кажете страхітливі речі!

вернуться

21

Пісенька популярного пісняра-конфедерата Д. Еммета (1859), автора й пісні «Старий Ден Такер». Слово Діксі поширилося на Півдні як збірна назва південних штатів.