Минуло три роки Реконструкції, які були трьома роками терору. Всі вважати, що становище таке погане, яке тільки може бути. Але тепер Джорджія виявила, що найгірша смуга Реконструкції тільки починається.
Протягом трьох років федеративний уряд силкувався нав’язати Джорджії чужі ідеї та чуже врядування, а що він мав до своїх послуг армію, то великою мірою досяг успіху в своїх замірах. Новий режим тримався тільки на багнетах. Штат був під владою янкі, однак лише скоряючись силі. Політичні провідники Джорджії і далі обстоювали право штату вирішувати власні справи у згоді з місцевими поглядами. Вони безнастанно чинили опір усім спробам зламати їм хребта і примусити їх визнати диктат Вашингтона, як закон штату.
Формально уряд Джорджії ніколи не капітулював, але боротьба його була безперспективна й приречена на поразку. В цій боротьбі не йшлося про перемогу: боротьба лише трохи відтягувала неминуче. Тепер уже в багатьох штатах неписьменні негри обіймали високі посади, а в законодавчих органах більшість належала неграм та саквояжникам. Проте Джорджія завдяки своєму впертому опорові досі ще уникала такого цілковитого приниження. Майже всі ці три роки капітолій штату залишався під контролем білих і демократів. Але оскільки всім вершили війська янкі, урядовці штату могли хіба що протестувати й опиратись. Їхня влада мала номінальний характер, вона тільки й того, що була в руках джорджіанців. А тепер і ця остання цитадель упала.
Як ото чотири роки тому солдати Джонстона крок за кроком відходили від Долтона до Атланти, так і демократи Джорджії, починаючи з 65-го року, мусили здавати позицію за позицією. Влада федерального уряду над штатом і життям його мешканців поступово більшала. Насильство чинилося за насильством, щораз численніші військові розпорядження звужували сферу дії цивільних органів. Кінець кінцем Джорджія зійшла до рівня провінції, керованої військовими, і тоді вийшов наказ надати виборче право неграм, безвідносно до того, суперечить це законам штату чи ні.
Вибори губернатора відбулися за тиждень до оголошення заручин Скарлет і Рета. Демократи-південці висунули своїм кандидатом генерала Джона Б. Гордона, одного з найулюбленіших й найшанованіших громадян Джорджії. Протистояв йому кандидат від республіканців Буллек[20]. Вибори тривали не один день, а три. Негрів цілими ешелонами перевозили з містечка до містечка, і вони голосували дорогою в кожному населеному пункті. Буллек, ясна річ, переміг.
Якщо Шерманове завоювання Джорджії викликало гіркий осад у душах її мешканців, то завоювання місцевого капітолію саквояжниками, янкі та неграми викликало таку гіркоту, якої ще ніколи не зазнавав штат. Атланта і вся Джорджія аж вирували від люті.
А Рет Батлер же приятелював з ненависним Буллеком!
Скарлет, завжди байдужа до справ, що безпосередньо не зачіпали її особисто, ледве чи й помітила сам факт виборів. Рет не брав у них участі, а його стосунки з янкі лишалися такими, як і раніше. Але він усе-таки був пристібай та Буллеків приятель, і від цього нікуди було дітись. А Скарлет, вийшовши заміж за Рета, теж перейде до стану пристібаїв. Атланта тепер зовсім не збиралася бути толерантною чи вибачливою до когось там із ворожого табору, і коли розійшлася звістка про їхні заручини, в місті пригадали все лихе про цю пару й пустили в непам’ять усе добре.
Скарлет знала, як ця новина збурила Атланту, але не уявляла міри обурення городян, аж поки місіс Меррівезер, спонукувана своїм гуртком при церкві, взяла на себе клопіт поговорити з нею заради її ж таки добра.
— Оскільки дорога ваша матінка — небіжчиця, а міс Туп, як незаміжня, не має належного досвіду, щоб... е-е... одне слово, щоб порушувати таке питання, то я вважаю за свій обов’язок застерегти вас, Скарлет. Капітан Батлер не той чоловік, за якого може вийти заміж жінка з пристойної родини. Він...
— Але він урятував від шибениці дідка Меррівезера та й вашого небожа.
Місіс Меррівезер відкопилила губу. Тільки-но годину тому в неї була дратлива розмова зі старим. Той закинув, що їй, видно, наплювати на його шкуру, коли вона не відчуває вдячності до Рета Батлера, хоч він і пристібай та негідник.
— Цього фігля він утнув, аби всіх нас виставити на посміх перед янкі,— правила своєї місіс Меррівезер.— Ви, Скарлет, знаєте не гірш за мене, який з нього пройдисвіт. Він завжди ним був, але тепер зробився вже й зовсім неможливим. Таких, як він, порядні люди й на поріг до себе не пускають.
20
Буллек, Руфес Браун (1834—1907), був губернатором Джорджії у 1868—71 роках; 1876 р. його судили за розкрадання громадських коштів, але через брак доказів визнали невинним.