Аннотация
Це історія маленької жінки, якій довелося розбиратися з викликами долі по-чоловічому. Її єдиного сина, Омрина, вбили одноплемінники, свої. Поки він тонув, вони забивали його баграми, бо забирати в морських духів їхню здобич — погана прикмета. Але ще гірше — забрати в матері її дитину. Тому слід поквитатися з винними. З тими, хто правив те жорстоке дійство, і з тими, хто мовчки спостерігав. Поквитатися так, як заведено в її народу, коли за певних обставин люди — це неначе ще одна здобич. Свої чи чужі — однаково. Для когось це називатиметься помстою. Для неї — справедливістю. Це історія, що починається в пізні радянські часи на холодному північному березі, де простіше зустріти вовка, аніж людину, а закінчується через багато років на півдні України. Це історія Лилєкей.









![− Ты не представляешь как это ужасно - думать, что влюбилась в тигра! Я уже посчитала себя сумасшедшей извращенкой. − Как хорошо, что я не совсем тигр, −... Так не бывает [calibre 0.9.0]](https://www.rulit.me/data/programs/images/tak-ne-byvaet-calibre-0-9-0_357176.jpg)
Комментарии к книге "Чорний хліб"