Аннотация
Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… Стрепенувся врешті ліс і собі заграв… Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…


![РЕНЬЕ (Regnier), Анри Франсуа Жозеф де [псевд. — Гюг Виньи (Hugues Vignix); 28. XII. 1864, Он-флер (департамент Кальвадос), — 23. V. 1936, Париж] — франц. поэт. С 1911 — член Франц. академии.... Сказки для самого себя](https://www.rulit.me/data/programs/images/skazki-dlya-samogo-sebya_238.jpg)







Комментарии к книге "ХО"