Авторитетна думка: Набагато простіше зовсім не входити, ніж потім вийти! Себто жодним чином не слід наслідувати очерет, який спочатку викидає пряме довге стебло, але потім ніби виснажується… робить кілька щільних вузликів, показуючи, що вже не має первісного запалу і поривання. Треба починати спокійно й без гарячкування. Набагато правильніше починати спокійно і холоднокровно, зберігаючи своє дихання для зустрічі із суперником і запал поривань для завершення справи. Спочатку ми керуємо своїми емоціями, і вони нам підвладні, але щойно вони починають даватися взнаки, то беруть над нами гору й тягнуть за собою (Монтень, 1533—1592 рр.).
Стратеги вважають загальником те, що план повинен передбачати альтернативи й бути гнучким. І це слушно. Якщо ви занадто жорстко прив’язані до свого плану, то не зможете впоратися з раптовими випробуваннями долі. Щойно ви розглянете майбутні можливості і визначите ціль, вам треба розробити альтернативні варіанти й бути готовими до переміни шляхів до мети.
Одначе більшість менше втрачає від надмірного планування і непорушності, ніж від невизначеності й схильності до постійної імпровізації залежно від обставин. Власне, немає сенсу розглядати обернений варіант цього закону, бо у вас нічого позитивного не вийде, якщо не мислити на перспективу й не сплановувати все остаточно. Якщо ви будете мислити прозоро й на достатньо тривалу перспективу, то зрозумієте, що майбутнє непевне, і вам слід готуватися до адаптування. Тільки прозора мета і далекосяжний план дасть вам таку свободу.
Закон 30.
Нехай здається, ніби ви всього досягаєте легко
СУДЖЕННЯ
Ваші дії повинні здаватися природними і легко виконуваними. Усі докладені зусилля і всю рутину, усю вигадливість слід приховати. Дійте невимушено, начебто ви могли б зробити значно більше. Уникайте спокуси розповісти, як важко ви працюєте, — це дає підґрунтя для запитань. Нікого не вчіть своїх прийомів, бо їх застосують проти вас.
Японська чайна церемонія Тяною («окріп для чаю») сягає давніх часів, але піку витонченості вона досягла в XVI столітті під керівництвом відомого її адепта Сен-но Рікю. Попри своє просте походження, він досяг величезної влади, ставши для імператора Хідейосі не лише улюбленим майстром чайної церемонії, але й радником із питань естетики і навіть політики. Для Рікю секрет успіху полягав у тому, щоб усе виглядало природним, а зусилля, витрачені на роботу, приховувалися.
МИТЕЦЬ НАЙВИЩОГО РАНГУ КАНО ТАНЬЮ
Дате Масамуне якось послав по Танью, щоб той розписав пару золотих бйобу[14] по сім футів заввишки. Митець запропонував розписати їх у тушевому стилі й рушив додому, ретельно все обміркувавши. Наступного дня він прийшов рано-вранці і приготував велику кількість туші, в яку занурив підкову, принесену з дому, й почав робити відбитки по всій площині одного бйобу. Потім пензлем провів кілька ліній по них. Тим часом Масамуне зайшов подивитися на його роботу й, не змігши стримати роздратування, буркнув: «Що за мерзенна ляпанина! Іди геть». Слуги сказали Танью, що їхній пан не в гуморі. «Треба було йому не дивитися, доки я працюю, — відповів художник. — Нехай почекає, коли я завершу». Тоді він узяв найменший пензлик і почав наносити мазки, і в процесі цього відбитки підкови перетворювалися на крабів, а широкі лінії — на очерет. Відтак він узявся за другий бйобу і розбризкав по ньому туш, а коли додав штрихи, то злетіли ластівки понад плакучими вербами. Коли Масамуне побачив завершену роботу, то дуже зрадів, реагуючи на майстерність митця так само бурхливо, як перед цим обурювався його страшенною ляпаниною.
Якось Рікю із сином пішли до знайомих на чайну церемонію. Входячи в дім, хлопець зауважив, що гарні старовинні ворота надають будинку самотнього вигляду. «Не думаю, — відповів батько, — вони виглядають так, ніби їх привезли сюди з далекого гірського храму, і саме перевезення коштувало купу грошей». Якщо власник будинку стільки сил поклав на одні ворота, то це мало б відбитися і на його чайній церемонії… і справді, Сен-но Рікю був змушений рано покинути церемонію, бо йому було важко зрозуміти, скільки праці в це вкладено.
Іншого вечора, п’ючи чай у будинку знайомого, Рікю побачив, як хазяїн вийшов у двір, присвітив собі в темряві ліхтарем, зрізав із дерева цитрину й повернувся. Це припало до душі Рікю: хазяїнові знадобилася приправа до страви, яку він подавав, і він вийшов по плід у двір. Але коли чоловік подав цитрину до осакського рисового торта, то Рікю збагнув, що все сталося за заздалегідь продуманим сценарієм, — лимон зрізали до дорогого делікатесу. Дії хазяїна більше не виглядали спонтанними. Рікю мав цього задосить. Він увічливо відмовився від торта і, перепросивши хазяїна, пішов.
Імператор Хідейосі якось запланував піти до Рікю на чайну церемонію. Увечері, напередодні його візиту, випав сніг. Меткий Рікю поклав м’які підкладки на кожен приступець сходів, що вели із садка до будинку. Удосвіта він устав і побачив, що сніг уже не падав, і позабирав підкладки. Хідейосі вразила проста краса краєвиду — довершені круглі приступці, вільні від снігу. Він зауважив, що Рікю зробив це не демонстративно, а як жест увічливості щодо гостя.
Після смерті Сен-но Рікю його ідеї справили глибокий вплив на проведення чайної церемонії. Сьогун Токуґава Йоринобу, син великого імператора Ієясу, студіював учення Сен-но Рікю. У його садку стояв кам’яний ліхтар роботи славетного майстра, і магнат Сакаї Тадакацу якось висловив бажання прийти й подивитися на нього. Йоринобу йому відповів, що вважатиме це за честь, і наказав садівникам поприбирати скрізь до його візиту. Садівники не знали настанов Тяною й подумали, що форма ліхтаря застаріла, а його віконця трохи замалі. Вони загадали місцевому ремісникові збільшити отвори. За кілька днів до візиту магната Сакаї Йоринобу обходив садок. Побачивши змінені віконця, він обурився і ладен був устромити меча в дурня, який знівечив ліхтар, зруйнувавши його природну гармонію. Однак, потамувавши гнів, Йоринобу пригадав, що він купив два ліхтарі, і що другий стояв у садку на острові Кішу. Найнявши за великі гроші вельбот і найкращих веслярів, яких зміг знайти, він наказав доправити йому ліхтар через дві доби, що насправді було вкрай важко зробити. Але моряки веслували цілу добу і прибули вчасно. На радість Йоринобу другий ліхтар виявився ще гарніший за перший, бо простояв без ужитку 20 років у заростях бамбука, укрившись ніжним мохом, отож здавався старовинним. Коли надвечір того ж дня прибув магнат Сакаї, він був у захваті від ліхтаря, який перевершив усі його очікування. Сакаї і гадки не мав, скільки часу і зусиль знадобилося Йоринобу, щоб створити такий вишуканий ефект.
Тлумачення
Для Сен-но Рікю вершиною краси був несподіваний прояв чогось природного і витонченого. Ця краса проявлялася несподівано і здавалася створеною без зусиль. Природа породжує такі речі відповідно до власних законів, але люди також мають докласти власних зусиль і винахідливість. Проте, якщо вони не зможуть приховати свою роль, ефекту невимушеності краси не буде. Ворота були доправлені з далекого краю, а зрізання цитрини здавалося надто надуманим.
Вам часто доведеться вдаватися до трюків і вигадливості, щоб досягти бажаного результату, але оточення не повинне бачити ваші зусилля. Природа не розкриває нам своїх прийомів, і те, що імітує природу, здаючись легким, демонструє силу самої природи.